Обсерваторія Землі NASA опублікувала знімки, що показують жахливу швидкість, з якою земля опускається під деякими великими містами. Зокрема, йдеться про мегаполіси на східному узбережжі США, а саме в Нью-Йорку, Балтиморі та Чарльстоні, пише Live Science.
Дослідники зазначають, що області, позначені темно-синім кольором, занурюються з найбільшою швидкістю. Водночас осідання загрожує інфраструктурі, сільськогосподарським і водно-болотним угіддям, особливо в міру підвищення рівня моря.
Супутникові дані за 2007-2020 роки показують, що земля під Нью-Йорком, Балтимором і Норфолком (Вірджинія) опускалася в середньому на 102 міліметри на рік. Однак нове дослідження показує, що в кількох округах темпи падіння оди зросли вдвічі, а то й утричі.
За словами геофізика з Технологічного інституту Вірджинії та співавтора дослідження Леонарда Оенхена, осідання — це згубна, локалізована проблема, яку часто не беруть до уваги, як порівняти з глобальним підвищенням рівня моря. Водночас саме осідання є основним чинником, чому в багатьох частинах східної частини США рівень води невблаганно підвищується.
Учені зазначають, що просідання насправді може мати безліч наслідків для людей, що мешкають уздовж узбережжя, зокрема:
- підвищений ризик повеней;
- пошкодження будинків;
- пошкодження інфраструктури.
Дані нового дослідження показують, що щонайменше 867 000 об’єктів нерухомості та критично важливої інфраструктури, зокрема автомагістралі, залізниці, греблі, аеропорти й дамби, сьогодні перебувають у зоні ризику.
Команда Обсерваторії Землі NASA заявляє, що осідання земель також може призвести до потрапляння солоної води в сільськогосподарські угіддя, посіви та навіть запаси прісної води. Також цей процес впливає на диких тварин і їхнє середовище проживання, особливо болота.
Дані свідчать про те, що одним із міст, які тонуть найшвидше, є Чарльстон (Південна Кароліна), центр міста тут розташований за 3 метри над рівнем моря. Спостереження вчених показують, що місто опускається з неймовірною швидкістю — 4 міліметри на рік. Команда вважає, що осідання Чарльстона багато в чому спричинене людською діяльністю, зокрема відкачуванням ґрунтових вод.
Водночас у таких містах, як Нью-Йорк, просіданню сприяє одразу кілька чинників, зокрема м’який ґрунт, на якому стоїть місто, і вага будівель. У своїй роботі автори дослідження використовували супутникові зображення і наземні датчики — в результаті їм вдалося створити карту, що показує мінливість підйомів і падінь різних ділянок узбережжя. Далі ці дані були зіставлені з даними, зібраними наземною Глобальною навігаційною супутниковою системою для визначення швидкості занурення.
Дані також свідчать, що середньоатлантичний регіон опускається швидше, ніж північний схід США. Як вважають вчені, це пов’язано з геологічним процесом, відомим як льодовиково-ізостатичне коригування. Цей процес являє собою безперервний рух суші, колись обтяженої важкими льодовиковими щитами.
Співавтор дослідження, директор лабораторії Технологічного інституту Вірджинії Манучехра Ширзаї повідомляє, надалі вчені планують нанести на карти всі берегові лінії світу, використовуючи ту саму техніку.