У Стародавньому Римі одним з найкращих способів помститися тому, хто тебе скривдив, було присвятити йому “прокляту” скрижаль.
Про це пише Книга рекордів Гіннеса.
“Проклята” табличка – це невеликий аркуш металу, зазвичай зі свинцю або свинцевого сплаву, на якому можна було написати своє прохання до богів. Але це були не ті прохання, яких можна було б очікувати від людей — вони були набагато зловіснішими.
Незадоволені люди використовували “прокляті” таблички, щоб помститися.
Вони просили, щоб люди, які їх обікрали, були вражені жахливими хворобами, щоб шлюби їхніх втрачених коханих розпалися, і щоб з їхніми уявними ворогами відбулися різні інші лихі речі.
Люди писали свої прохання на дощечці і згортали її, а потім клали в місце, яке, як вважалося, мало магічну силу. Найчастіше їх клали біля священних джерел і річок, храмів, колодязів, а також у землю на кладовищах. Іноді люди навіть відкривали могили, щоб покласти таблички з прокляттями в руки померлих.
Найбільша схованка табличок з прокльонами – також відомих як дефіксіони – була знайдена в руїнах храму, присвяченого римському богу Меркурію, поблизу села Улі в Глостерширі, Велика Британія.
Загалом 131 табличка була знайдена під час археологічних розкопок, які проводили Енн Вудворд і Пітер Ліч в 1977-1979 роках.
Одна з них містила прохання до Меркурія покарати невідомого викрадача пари рукавичок – забрати його “кров і здоров’я”.
Так само, як і в інших місцях по всьому римському світу, близько 45 табличок, знайдених в Улі, були порожніми, хоча вони були складені і покладені так само, як інші.
Існує теорія, що ці таблички використовувалися неписьменними римлянами. Вважається, що люди, які не вміли читати або писати, вимовляли свої прокльони на таблички.
У деяких випадках на чистих табличках були подряпини, що мали на меті нагадувати писання.
У стародавньому світі дуже поширеною була віра в те, що такі прокляття працюють. Кажуть, що навіть імператори та представники римської аристократії переймалися тим, що люди використовують маленькі шматочки свинцю проти них. Наприклад, смерть названого сина імператора Тиберія Германіка приписували “знаряддям чаклунства, за допомогою якого, як вважається, жива душа може бути віддана силам підземного світу”.