Учені виявили новий особливий шлях у нашому мозку, який суттєво впливає на те, як ми відчуваємо страх, особливо на перехід від легкого страху до сильного. Цей шлях з’єднує дві найважливіші ділянки мозку: префронтальну кору і мигдалину. Префронтальна кора бере участь в ухваленні рішень та емоційній регуляції, в той час як мигдалина відіграє ключову роль у реакції на страх, перетворюючи все це на страхітливі, але такі необхідні нам відчуття, пише Neuroscience.
За словами вчених, це відкриття особливо важливе, оскільки воно допомагає пояснити механізми, що лежать в основі високоінтенсивних реакцій на страх, які мають вирішальне значення для нашого виживання. Наприклад, саме цей шлях допомагає нашому мозку вирішувати, коли потрібно завмерти або втекти в небезпечних ситуаціях. Однак коли він працює неправильно, це може призвести до надмірного страху або тривоги, сприяючи розвитку таких захворювань, як посттравматичний стресовий розлад і тривожні розлади. Таким чином вивчення цієї галузі допоможе вченим у майбутньому створити більш ефективні методи боротьби з цими захворюваннями.
У їхньому дослідженні використовувалися передові методи, включно з хіміогенетичними та оптогенетичними маніпуляціями на мишах. Ці методи дали змогу вченим відстежити нейронні ланцюги, що беруть участь у реакції на страх, і маніпулювати ними, спостерігаючи за змінами в поведінці гризунів. Цей підхід привів до виявлення нового нейронного зв’язку, який регулює інтенсивність страху за допомогою вивільнення нейротрансмітерів із префронтальної кори в мигдалину.
Наслідки і методи застосування цього дослідження досить великі. Воно не тільки поглиблює наше розуміння реакції мозку на страх, а й відкриває нові можливості для лікування психічних захворювань, що характеризуються дисрегуляцією страху, таких як посттравматичний стресовий розлад і тривожність, а також у майбутньому може допомогти нам регулювати це відчуття загалом, усуваючи множинні ризики, пов’язані з ним. Майбутні методи лікування також зможуть більш ефективно справлятися з цими станами, даючи надію людям, які страждають від них.
Крім того, дослідження підкреслює ключову роль префронтальної кори в модуляції страху і припускає, що саме посилення функції цієї ділянки мозку може стати стратегією для розробки нових методів лікування. Наступні кроки дослідницької групи передбачають детальний аналіз дорсальної педункулярної ділянки префронтальної кори, щоб краще зрозуміти її роль у модуляції страху і визначити потенційні мішені для терапевтичного втручання.