Пенсіонер із Хмельниччини через суд домігся від Ощадбанку відшкодування 55 тис. грн. Чоловік переконав суддів у тому, що він не робив транзакції, внаслідок яких втратив зазначену суму, і тому банк має повернути йому кошти.
Про це повідомили у Хмельницькому апеляційному суді, який визнав правомірність рішення Білогірського районного суду Хмельницької області. Раніше райсуд зобов’язав держбанк відшкодувати вказану суму.
За словами чоловіка, 17 квітня 2023 року з його банківського рахунку протягом хвилини було списано 55 тис. грн чотирма платежами від 5 тис. до 20 тис. грн. Крім того, банк також стягнув з нього 570 грн комісії.
Про це чоловік дізнався із СМС, що надійшли на його фінансовий номер. Пізніше він отримав ще три повідомлення про відхилені транзакції. Він одразу зателефонував на гарячу лінію Ощадбанку і повідомив про те, що сталося, після чого його картку заблокували.
Наступного дня у місцевому відділенні він отримав виписку за рахунком, де було вказано, що його гроші переказали через UKR KYIV MOBILE BANKING на інший рахунок. З цим документом пенсіонер звернувся до Шепетівського відділку Нацполіції, співробітники якого 20 квітня зареєстрували кримінальне провадження за статтею про крадіжку, вчинену у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану (ч. 4 ст. 185 КК України). Наразі триває досудове розслідування.
Коли чоловік звернувся до Ощадбанку по відшкодування, то отримав відмову. Через це він звернувся до суду, де попросив стягнути не лише втрачені кошти, але й комісію, пеню, інфляційні втрати та 3% річних за користування чужими коштами.
Білогірський районний суд задовольнив його позов, але частково – тобто зобов’язав Ощадбанк компенсувати 55 тис. грн. А коли банк подав апеляцію на це рішення, то отримав відмову.
У банку відмовилися нести відповідальність за операції клієнтів у системі “Ощад 24/7”, оскільки дані для входу до облікових записів позивачів відомі лише їм самим. Але колегія суддів не взяла до уваги такі докази і зауважила, що за постановою Правління НБУ № 164, відповідальність емітента платіжного засобу презюмується, якщо не доведено протилежне.
Тобто банк не надав доказів того, що пенсіонер із Хмельниччини свідомо здійснив транзакції. Крім того, він самостійно повідомив у банк та правоохоронні органи про шахрайські дії з його рахунком – в апеляційному суді це розцінили як відсутність бажання вчинювати ці банківські операції.
“Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, суд виходить з того, що за відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є “слабкою” стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними”, – йдеться у постанові Хмельницького апеляційного суду.