Попри численні пакети санкцій, металургійна галузь Європейського Союзу залишається фінансовим донором російської економіки. За підсумками 2025 року країни блоку імпортували понад 5 мільйонів тонн російської продукції на суму €2,08 млрд, повідомляє Експерт із посиланням на звітність ГМК та дані Єврокомісії.
Основними покупцями російського заліза залишаються Бельгія, Італія та Чехія. Найбільшу частку імпорту складають сталеві напівфабрикати, обсяги постачання яких парадоксально зросли на 18% порівняно з минулим роком. Це стало можливим завдяки спеціальним «лазівкам» у санкційному режимі, які дозволяють купувати російські сляби за квотами аж до 2028 року.
Бізнес на ракетах та заводи у Брюсселі
Ситуація виглядає особливо скандальною через діяльність російського олігарха Володимира Лісіна, власника Новолипецького металургійного комбінату (НЛМК). Розслідування «Української правди» виявило, що його підприємства в Росії напряму співпрацюють із ВПК, допомагаючи виробляти ракети, дрони та ядерну зброю.
При цьому сам Лісін досі не перебуває під санкціями ЄС, а два його заводи продовжують спокійно працювати у передмісті Брюсселя. Така вибірковість європейських обмежень дозволяє наближеним до Кремля бізнесменам не лише зберігати капітали, а й активно впливати на європейський ринок металу, підриваючи місцеву конкуренцію.
Заклики Німеччини та загроза для ринку
Німеччина вже виступила з вимогою негайно припинити ввезення російських слябів. Міністр фінансів ФРН Ларс Клінґбайль наголосив, що нинішні винятки в санкціях дозволяють російським компаніям демпінгувати та послаблювати європейських металургів, які працюють в умовах кризи та слабкого попиту.
Продовження співпраці з Росією в металургійній сфері стає не лише економічною, а й політичною проблемою для ЄС. Поки європейські заводи платять мільярди євро компаніям, що обслуговують російську армію, ефективність загального санкційного тиску на агресора залишається під великим питанням.