Угода про корисні копалини, ймовірно, трохи полікувала проблемні відносини України та США останніх місяців, але її економічний сенс залишається сумнівним. Про це пише The Washington Post.
За словами фахівців, зважаючи на логістичні та економічні проблеми, знадобиться щонайменше десять років, щоб США відчули економічну користь від цієї угоди. І це лише за умови, що хтось справді буде інвестувати у видобуток українських копалин.
Так, директор Global Energy Center при аналітичному центрі Atlantic Council (США) Рід Блейкмор переконаний, що у короткостроковій перспективі угода з Україною жодним чином не допоможе Вашингтону вирішити нагальні проблеми із домінуванням Китаю в ланцюгах поставок низки критичних мінералів.
Експерти попереджають, що проблеми починаються вже з того, що в Україні недостатньо проведена найбазовіша робота з розвідки родовищ корисних копалин. У цьому питанні ринок досі покладається на застарілі дані геологічної розвідки переважно радянських часів.
Інвестори скоріше віддадуть перевагу альтернативним місцям видобутку, де супутня інфраструктура вже розвинена, а геополітичні та правові ризики інвестування нижчі. Оскільки прибутковість видобутку ресурсів шахтним способом не дуже висока, інвестори завжди шукають місця з низьким рівнем політичного та безпекового ризику та добре розвіданими родовищами. А це точно не про Україну.
“Нам важко зібрати кошти на розвідку корисних копалин у таких місцях, як Сполучені Штати, Канада та Австралія. Подумайте, наскільки важче буде зібрати кошти на ці ранні етапи діяльності в Україні”, – каже Ешлі Зумволт-Форбс, яка працювала у Міністерстві енергетики США за часів адміністрації Байдена.
Просте отримання достовірних даних про те, що знаходиться в землі, вимагає масштабного буріння, що означає дорогі інвестиції у важку техніку та бригади. Керівники гірничодобувних компаній називають розвідку нових родовищ “найгіршим казино у світі”.
За словами Абігейл Хантер, експертки з критично важливих корисних копалин у SAFE, групі, яка виступає за безпеку енергетики та ланцюгів поставок, для американських компаній мало стимулів працювати в Україні. Її запаси скромні порівняно з запасами більш стабільних країн, зазначила вона, тоді як найперспективніше родовище України знаходиться на окупованій Росією території.
“Окрім постійних загроз безпеці, пошкоджена інфраструктура (виробництво електроенергії, дороги, залізниці та порти) збільшує витрати на розробку та може знизити прибутковість інвесторів”, – каже Хантер.
Однак видобуток корисних копалин з-під землі – це лише частина роботи. Видобуте ще потрібно переробити, а це теж потребує великих інвестицій із низькою нормою прибутку. І тут все знову впирається у політичні та безпекові ризики і недостатньо розвинену, або пошкоджену українську інфраструктуру.