Взимку для втрати керування автомобілем достатньо невдалої комбінації кількох чинників – швидкості, низького зчеплення з дорогою та навіть незначної помилки водія. Фахівці наголошують: значно легше запобігти заносу, ніж намагатися вирівняти машину, яка вже почала ковзати.
Залежно від типу приводу та дій водія, втрата контролю може виглядати по-різному. При недостатній повертальності передні колеса втрачають зчеплення, і авто замість повороту їде майже прямо, вилітаючи на зовнішній край дороги. Надлишкова повертальність, або класичний занос, виникає тоді, коли зчеплення втрачають задні колеса — вони “обганяють” передні, розвертаючи автомобіль усередину повороту. Часто це завершується ударом об відбійник або повним розворотом.
Експерти зазначають: більшість водіїв, яким вдалося вийти з неконтрольованого заносу, завдячують цьому радше везінню, а не майстерності. Навіть електронні системи стабілізації не здатні скасувати закони фізики. Головне правило — обирати безпечну швидкість ще до входу в поворот.
“Гальмувати потрібно перед поворотом”, — наголошують фахівці.
В’їжджаючи в дугу, водій уже має мати ту швидкість, з якою планує пройти весь маневр. Різке гальмування або прискорення на слизькій ділянці майже гарантовано призводить до втрати зчеплення.
Особливо небезпечною є типова реакція страху на передньопривідних авто: водій розуміє, що їде занадто швидко, і різко скидає газ. Це спричиняє перерозподіл ваги — задня вісь розвантажується і миттєво зривається в занос. Як зазначають автоексперти, часто водій безпечно вийшов би з повороту, якби не паніка.
Ключ до безпеки взимку – плавність. Різкі рухи кермом або педалями на льоду чи снігу позбавляють колеса можливості “зачепитися” за покриття. Саме спокійні та виважені дії дають найбільший шанс утримати автомобіль під контролем.