Купівля вживаного авто – хороший спосіб отримати “робочу конячку” за розумні гроші. Цей варіант особливо підходить тим, хто добре розбирається в автомобілях і здатен відрізнити ретельно відполірований “труп” від справді хорошої машини з пробігом. Інша справа, якщо ви не надто компетентні в автомобільній техніці.
Профільне видання Jalopnik наводить перелік типових пропозицій вживаних авто, які варто обходити стороною, навіть якщо ціна здається привабливою, а сама машина виглядає чудово. Адже за привабливою зовнішністю криється купа проблем.
Глибоко тюнінговані авто
Вам може здаватися, що з любов’ю допрацьоване авто – це справжній алмаз. Повністю поміняний салон, стильний зовнішній обвіс та модифікована підвіска і тим паче допрацьований силовий блок може здаватися гарним бонусом, але варто бути обережним.
У більшості випадків такі машини належать молодим водіям, які надають більше уваги зовнішньому вигляду, ніж технічному стану. Машина може бути доглянутою зовні, але бути руїною в технічному плані. А якщо були втручання в основні системи авто (підвіска, двигун, трансмісія), то ризики зростають, бо ви ніколи не вгадаєте, наскільки кваліфікований механік проводив модифікацію і наскільки вона вийшла надійною та безпечною.
Сильно знецінене авто люкс-класу
Вживаний BMW, Mercedes чи Lexus за ціною бюджетного хетчбека може здаватися подарунком долі. Ви отримуєте сидіння з підігрівом, повний набір систем безпеки, просунуту мультимедійну систему з кількома екранами, клімат-контроль і купу інших люксових опцій за доступною ціною.
Проблема в тому, що всі ці круті функції і просунуті технології можуть виходити з ладу і вимагати ремонту. А коштувати це буде зовсім інших грошей, ніж в умовному “Фольксвагені”. В особливо невдалих випадках ремонт вам може стати у половину суми, яку ви заплатили за саму машину. Це вже не кажучи про те, чому автомобіль люкс-класу взагалі хтось продає із надмірною знижкою: там точно щось не так, і воно коштує шалених грошей.
Колишня “робоча конячка” з автопарку
Вам може здаватися, що машина у власності юридичної особи мала би проходити регулярні техогляди і ремонти відповідно до чітко прописаних правил і регламентів. Адже компанія зацікавлена у тому, щоб її штатний транспорт завжди був на ходу, чи не так?
Однак на практиці все часто буває навпаки, і приватні власники дбають про свою машину краще, ніж юридичні особи. Коли машина належить компанії, персонал ставиться до неї байдуже і ніколи не зробить для її збереження більше, ніж вимагають правила. До того ж машини з автопарку, як правило, мають значно більший середній пробіг і рівень загальної зношеності, ніж приватні авто.
Ранні моделі електромобілів
Сьогодні електромобілі всюди, і люди заслужено їх хвалять. Але це сучасні моделі, що втілюють в собі досвід попередніх інженерних успіхів і помилок. Особливо помилок.
Електромобілі ранніх поколінь часто страждають на те, що інженери називають “дитячими хворобами” нових моделей – базові прорахунки у конструкції, які часто неможливо виправити за допомогою ремонту. Крім того, що стосується саме електромобілів – вони мають досить обмежений строк життя акумуляторної батареї, заміна якої може легко обійтися вам від 5000 до 16 000 доларів, а інколи і більше.
Розбите авто під ремонт
Інколи власники продають авто після ДТП, не бажаючи самостійно займатися ремонтом. Продають з величезною знижкою. Вам може здаватися, що навіть з урахуванням вартості ремонту ціна все одне виходить дуже вигідною. Але будьте обережні.
Ви точно розумієте, наскільки складними можуть бути деякі кузовні роботи? Ви ж розумієте, що після деяких типів пошкоджень машину безпечніше продати на запчастини, ніж ремонтувати і потім на ній їздити? Можливо, ви просто недооцінюєте масштаб проблем і труднощів з ремонтом авто після ДТП.
Автомобіль дідуся, який їздив тричі на рік
Невеликий пробіг і один власник-дідусь, який раз на три місяці їздив на дачу – легендарний скарб, за яким начебто ганяються усі поціновувачі вживаних авто. Один власник, гаражне зберігання, без іржі, салон у хорошому стані – усе це не означає, що машина в порядку. Особливо, якщо йдеться про так звану “капсулу часу” – машину, що кілька років, а то й десятиліть простояла в гаражі, взагалі нікуди не виїжджаючи.
Тривалі періоди простою призводять до погіршення стану багатьох систем і деталей, які були спроектовані так, аби регулярно працювати. Відсутність іржі на кузові не означає, що метал не почав псуватися у прихованих від ока місцях. Гумові деталі, такі як ремені, шланги та прокладки, за кілька років без інтенсивної експлуатації можуть “гнити” і тріскатися.