На автобанах у Німеччині та трасах на Острові Мен можна їхати так швидко, як дозволяє двигун автомобіля та інстинкт самозбереження. Але тільки в одному з цих місць жага швидкості часто призводить до трагедії.
Для більшості автомобілістів максимальна швидкість їхнього авто — це просто цифра у техпаспорті, абсолютно неважлива у сірих буднях з обмеженнями 50-90 км/год. Мрія дати повний газ та відчути всю міць мотора без страху отримати «лист щастя» від патрульної поліції зі штрафом здається утопією. Але це не так: на нашій планеті є лише два місця, де дорожні правила кажуть: «Газуй, якщо можеш!».
Про це пише IFLScience.
Острів Мен — рай для байкерів та пекло для статистики
Перша точка на карті свободи швидкості — це Острів Мен. Цей невеликий острів у Ірландському морі відомий не лише своїми надзвичайно м’якими податковими законами, але й цілковитою відсутністю національного ліміту швидкості.
Звісно, у житлових районах діє звичне обмеження 48 км/год, але на основних дорогах, які тут називають «шосе», діє принцип «хто скільки може, той стільки й їде». Це робить поліцейську роботу, м’яко кажучи, складною. Алан Томсон, детектив-сержант місцевої поліції, зізнавався, що поліцейські машини просто не можуть змагатися з найшвидшими учасниками руху.
«Ви ніколи не будете такими швидкими, як деякі мотоцикли. Ви навіть можете їхати зі швидкістю 160 км/год із включеними фарами і сиренами, і повз вас проноситимуться зі свистом мотоциклісти», — заявив Томсон.
Ціна свободи: коли швидкість вбиває
Така безмежна свобода має свою, неймовірно високу ціну. На жаль, Острів Мен є епіцентром смертності на дорогах, особливо серед мотоциклістів.
На острові мешкає менше 85 тисяч людей, але майже щороку місцеві жителі стають свідками мінімум трьох-чотирьох смертей на дорогах лише за два тижні у травні та червні. Ці два тижні — час, коли проходить Isle of Man Tourist Trophy (TT), найбожевільніші та найнебезпечніші мотоперегони у світі. Зазвичай, ці смерті стаються прямо на трасі з міськими перешкодами та перепадом висот від рівня моря до 422 метрів.
Навіть поза сезоном перегонів, коли острів не перетворюється на тимчасове пекло для статистиків, рівень дорожньо-транспортних пригод тут у двічі вищий, ніж у сусідніх країнах. Це та ціна, яку доводиться платити за можливість «просто поганяти».
Німецький автобан: швидкість під контролем порядку
Коли думаєш про швидкість без лімітів, Німеччина, з її репутацією нації правил та регламентів, здається останньою асоціацією. Проте саме німецькі автобани є найвідомішою у світі мережею швидкісних трас без обмежень.
Щоправда, це не «шалений Макс» на постійній основі: лише близько 70% автобанів не мають ліміту, а решта обмежена через затори, ремонт чи правила для комерційного транспорту. Ви здивуєтеся, але середня швидкість руху на необмежених ділянках становить лише 141,8 км/год.
Але найголовніше — це безпека. На відміну від Острова Мен, подорож німецьким автобаном є напрочуд безпечною.
«У Німеччині на 1 мільярд кілометрів пробігу транспортних засобів на автомагістралях загинула 1,41 людини, порівняно з 3,45 у США, 2,13 у Франції та 3,66 в Італії у 2019 році», — повідомляє видання.
Секрет німецької безпеки: дорогі права та інфраструктура
Чому німецькі дороги без лімітів безпечніші, ніж дороги зі швидкісними обмеженнями в інших країнах? Секрет криється у двох факторах: інфраструктурі та підготовці водіїв.
Німецький уряд вкладає колосальні кошти в утримання автобанів: ці дороги мають багатошарове надміцне покриття, а їхній технічний стан регулярно перевіряється. Дороги мають ландшафтні зелені розділювачі або відбійники, що унеможливлює лобові зіткнення, які часто стають фатальними.
Крім того, отримати права в Німеччині — це справжній квест вартістю понад 2000 доларів. Він включає мінімум 37 годин навчання, обов’язковий 8-годинний курс першої допомоги та «підступні» теоретичні іспити. Після такої підготовки ризикувати правами заради небезпечного перевищення швидкості стає просто нерозумно.