Українська балістична ракета “Пелікан” може стати важливим інструментом для ударів по російській логістиці та пунктах управління біля фронту. За словами експерта, розробка ще триває, але її характеристики уже змінюються після випробувань.
Українська балістична ракета “Пелікан” є зарезервованою назвою для FP-7. Авіаексперт і провідний науковий співробітник Державного музею авіації Валерій Романенко пояснив, що така зброя може суттєво допомогти у знищенні російської системи управління та логістики вздовж лінії фронту.
За словами Романенка, це перша українська балістична ракета, створена на основі радянської зенітної ракети. Він уточнив, що переважно взяли корпусну ідею, а сама FP-7 спочатку позиціонувалася як ракета малої дальності.
“Це перша наша балістична ракета на базі радянської зенітної ракети, взято корпус від неї в основному. Це наше сподівання на балістику, але, скажімо, FP-7 загалом позиціонувалася як ракета малої дальності – до 150 км і з відносно невеликою бойовою частиною – 150 кг. Але ця ракета, за повідомленнями наших топових військових, вже пройшла випробування ще в лютому місяці. Тобто були телеметричні вимірювання траєкторії, вона літала на 100 км приблизно. І загалом показники відповідають тому, чого від цієї ракети очікували”, — сказав експерт.
Романенко пояснив, що під час таких випробувань перевіряють прискорення ракети. Також оцінюють, чи може вона піднятися на потрібну висоту.
Після цього, за словами експерта, розробники спробували зробити ракету універсальнішою. На її основі також хочуть створити FP-7X.
“Скажімо так, якщо вдасться зробити аналог ATACMS, це буде прекрасно. Це, значить, буде нам велика підмога в знищенні російської системи управління і російської логістики вздовж лінії фронту. І для ударів час від часу по російських індустріальних центрах в прилеглих областях. Там, де вона зможе дістати”, — пояснив Романенко.
Наразі, як розповів авіаексперт, триває робота над самою ракетою. Відкритими залишаються питання системи управління, пускової установки та того, чи зможе вона працювати на окремій самохідній платформі.
“Як її будуть випускати, поки що все це залишається під питанням. Не було якоїсь офіційної інформації… Зараз вже дальність в результаті випробувань збільшено, кажуть, що 250-300 км. Бойова частина, як була, так і залишається 150 кг”, — зазначив він.
Окремо Романенко порівняв “Пелікан” із ракетою “Фламінго”. За його словами, йдеться про різні типи зброї: “Фламінго” є крилатою ракетою, а “Пелікан” — балістичною.
“Це принципова різниця. І друга принципова різниця у “Фламінго” – 3000, а у “Пелікана”, якщо він буде “Пеліканом”, – 300 км, в 10 разів”, — підкреслив експерт.
Романенко також відповів на питання, чи могли “Пелікан” зробити на базі зенітної ракети 48Н6 від комплексу С-300. Він заявив, що Україна не має потрібних комплексів і ракет, які можна було б просто переробити.
“В нас немає чого переробляти, в нас нема комплексів. Тому що в нас нема зенітних ракет до комплексів С-300. Нам нема чого переробляти. Взяті базові розміри, взята компоновка від цієї ракети, але там все інше, там навіть корпус не С-300”, — зауважив він.
Експерт пояснив і те, наскільки російська протиповітряна оборона здатна збивати таку балістику. За його словами, малу балістику росіяни можуть перехоплювати, якщо йдеться про висоту близько 50 км.
“Малу балістику вони здатні перехоплювати, якщо це буде висота 50 км. І загалом російські останні моделі комплексу С-300 і всі комплекси С-400 будуть здатні перехоплювати її. І можливо навіть останні моделі “Бук-М3″ теж будуть здатні перехоплювати, С-350 теж буде здатний перехоплювати, але їх вже мало вздовж лінії фронту”, — сказав Романенко.
Водночас він уточнив, що російські системи збивають такі цілі не прямим ударом, а підривом поруч. Тобто ракета може не влучити точно у командний пункт, якщо її перехоплять на підльоті.
Якщо ж удар спрямований по великому промисловому підприємству, наслідок може бути іншим. За словами експерта, бойова частина після такого перехоплення все одно може впасти на території об’єкта або поруч із ціллю.
“От наскільки відкине вибух цю бойову частину, вона на території цього самого підприємства може і впасти, бо в цей час, коли її збивають, вона вже летить майже вертикально”, — резюмував Романенко.