Російські окупанти протягом багатьох ночей завдають ударів по містах України, загрожуючи мирним жителям і життєво важливій інфраструктурі. Харків – одне з тих міст, жителям якого складно опинитися в безпечному місці до вибухів, оскільки воно знаходиться дуже близько до кордону і ракети або авіабомби долітають до житлових кварталів за лічені хвилини, часом випереджаючи навіть найоперативніші системи оповіщення.
На секретному об’єкті глибоко під землею українські фахівці спостерігають і чекають, тримаючи пальці напоготові, пише The New York Times. Якщо метою стає місто, їм потрібно діяти ще до того, як вступлять у бій засоби ППО, увімкнувши загальноміські сирени, щоб попередити мешканців про необхідність сховатися.
Такі сирени – моторошний саундтрек війни, спільний досвід для українців у містах і селищах по всій країні. Але те, як вони працюють насправді – і хто за ними стоїть – було ретельно охоронюваною таємницею. Минулого місяця місто Харків надало ЗМІ рідкісний доступ до свого центру надзвичайного реагування, де команди цивільних фахівців рятують незліченні життя одним клацанням перемикача і натисканням великої червоної кнопки на екрані комп’ютера. Робота не автоматизована, як вважають багато українців.
“Я намагаюся робити все якомога швидше”, – заявив 23-річний Дмитро, один із фахівців, який з міркувань безпеки попросив називати тільки його ім’я. Таким чином, за його словами, “у людей з’являється більше часу, щоб сховатися”. Розташований усього в 32 кілометрах від російського кордону, Харків піддається частим обстрілам. Минулого року було зафіксовано 1826 сигналів повітряної тривоги – в середньому п’ять на день.
У матеріалі йдеться, що після кількох років війни багато жителів стали безтурботно ставитися до загрози. Деякі все ще бігли в підвали або на станції метро. Інші ховалися вдома, переходячи в коридори, ванні кімнати або між двома капітальними стінами. А деякі, знаючи, що удари в будь-якій точці Харківської області викликають сигнали повітряної тривоги для самого міста, просто почали ігнорувати сирени.
Це стало однією з причин, через яку мер Ігор Терехов замовив диференційовану систему, першу в своєму роді в Україні, щоб сирени звучали тільки тоді, коли метою є саме місто. З тих пір, як нова система вступила в силу на початку 2025 року, в місті було в два рази менше тривог, ніж в регіоні в цілому, і не було випадків, коли сирени звучали занадто пізно.
“Це окупилося, безумовно окупилося”, – зазначив начальник міського департаменту з надзвичайних ситуацій Богдан Гладких про нову систему, вартість якої склала півмільйона доларів. У той час як Київська область впроваджує аналогічну систему, Гладких назвав “прикрим” те, що інші міста не пішли за прикладом Харкова.
Секретна миша і дві секунди на прийняття рішення
Високозахищений ситуаційний центр знаходиться в самому серці нової системи, що працює в режимі 24/7 з 12-годинними змінами персоналу. “Головний спеціаліст” – це людина, відповідальна за ввімкнення сирен. Поруч сидить супервайзер.
На робочому місці фахівця дві миші. Одна виконує звичайні завдання. Інша – особлива, вона активує понад 500 міських сирен повітряної тривоги. Ця миша відключається після кожного використання, щоб запобігти випадковим клікам.
На карті радара, яку використовує фахівець, навколо міста намальоване синє коло. Дрон, що входить у коло, може досягти міста приблизно за сім-вісім хвилин, тому, коли він перетинає кордон, фахівець негайно активує сирени.
Більша частина роботи полягає в тому, щоб терпляче чекати, чи увійдуть дрони або плануючі бомби в периметр загрози. Вони можуть змінити курс або обійти місто на шляху до інших цілей. Фахівці намагаються не активувати тривогу занадто рано, побоюючись засмутити жителів і втратити довіру. Однак коли справа доходить до балістичних ракет, очікування немає. Сирени активуються відразу після виявлення запуску.
Загрози можуть бути помічені декількома способами. Іноді команда сама бачить загрозу на радарі. Ситуаційний центр також знаходиться в прямому зв’язку з військовими.
Перевага цього була продемонстрована однієї з недавніх ночей. Військовий контакт попередив про загрозу балістичної ракети, і міські сирени були активовані. Попередження від обласної адміністрації надійшло тільки через три хвилини.
Увімкнення тривоги включає в себе два кроки: перемикання кнопки для запуску додатка для телефону з повітряною тривогою, який використовує більшість українців, а потім натискання великої червоної кнопки на екрані для увімкнення загальноміських сирен. Все це відбувається менш ніж за дві секунди. Робота вимагає твердих рук, холоднокровності та зосередженості, заявила супервайзер Аліна Устюгова. За її словами, на заповнення ролі головного спеціаліста пішло шість місяців.
Дмитро, який обіймає цю посаду три місяці, сказав, що у нього завжди був спокійний характер і він звик до стресу. Під час своєї зміни він сидить майже абсолютно нерухомо, поклавши долоню на стегно. При цьому він відмовляється розповідати своїй родині про ту критичну роль, яку він відіграє в процесі, який багато українців вважають автоматизованим. “Я не хочу, щоб вони знали, що на мені лежить така відповідальність. Чим менше вони знають, тим краще вони сплять”, – пояснив він.
За словами Дмитра, тільки його дівчина знає, що він вмикає сирени повітряної тривоги. Коли вона чує сирени, сказав він, “можливо, вона щоразу думає про мене”.