Під час обмінів РФ повертає тіла українських військовополонених з явними ознаками катувань, деякі з них повертаються без внутрішніх органів. Це може свідчити про те, що в Росії їх використовують для трансплантації.
Про це йшлося на зустрічі в Анкарі представників родин військовополонених із Надзвичайним та Повноважним послом України в Туреччині Василем Боднаром, передає кореспондент видання “Укрінформ”.
“На сьогодні вже достеменно відомо, що ми отримуємо тіла закатованих з полону (при обміні тіл). Ми отримуємо не тільки закатовані тіла, а тіла, які, на жаль, без органів. Тобто це підтверджує той факт, що чорний ринок трансплантології органів Російської Федерації працює. І, на жаль, працює з нашими військовополоненими. Тому я вважаю, що про це треба казати на весь світ, щоб зупинити цей злочин”, — сказала дружина одного з військовополонених захисників Маріупольського гарнізону.
Вона звернулася до Президента Туреччини з проханням підтримати створення змішаної медичної комісії, яка б стежила за станом здоров’я як українських, так і російських військовополонених. Крім того, жінка попросила Туреччину виступити країною-покровителькою у розв’язанні всіх гуманітарних питань, пов’язаних з обміном військовополонених.
“Насправді розказують дуже страшні речі, переживають за своїх чоловіків, синів. І це реальний біль, який нас стимулює до того, щоб швидше працювати і стимулювати наших міжнародних партнерів вживати певний дій. Одна із основних вимог – це створити міжнародну медичну комісію, яка би досліджувала стан перебування наших військовополонених і допомагала їм боротися з проблемами зі здоров’ям… І це один з меседжів, який був донесений до турецької сторони”, — сказав у коментарі виданню “Укрінформ” посол України в Туреччині Василь Боднар.
Мати військовослужбовця, який третій рік перебуває у російському полоні, наголосила на тому, що багато рідних не дочекалися своїх дітей з полону.
“Я сама мати, і останній зв’язок — я знаю про сина у лютому місяці, коли був обмін. Ми бачимо, в якому стані здоров’я повертаються наші хлопці. Це не передати словами: вони худі, їм потрібна медична допомога. Кожного разу стан їх здоров’я погіршується в полоні. Іде третій рік. І чи дочекаємось, і чи вони дочекаються цього обміну? Ми не знаємо. І тому ми переживаємо… Багато рідних не дочекалися своїх дітей з полону. Це дуже страшно”, — мовила жінка.