Після втрати Сіверська у Збройних силах України ухвалено жорсткі кадрові рішення. За інформацією Оперативного ЗСУ, з посад усунули командирів 54-ї та 10-ї бригад, які діяли на цьому напрямку.
Причиною стали неправдиві доповіді командування обох підрозділів. У звітах зазначалося, що низка позицій у смугах відповідальності бригад перебуває під контролем українських військових, однак фактично на цих ділянках уже тривалий час не було особового складу. Це створило викривлену картину реальної ситуації на фронті та призвело до серйозних управлінських помилок.
11-й армійський корпус, у підпорядкуванні якого перебували обидві бригади, покладався на отримані доповіді й був переконаний, що інформація відповідає дійсності. Саме ця довіра стала однією з ключових причин того, що реальні масштаби проблеми були виявлені із запізненням.
Після втрати Сіверська угруповання військ “Схід” відсторонило 11-й армійський корпус разом із його командиром, бригадним генералом Сергієм Сірченком, від управління ситуацією на цьому напрямку. Надалі контроль над тактичною групою “Соледар” перебрав командувач угруповання військ “Схід” бригадний генерал Дмитро Братішко.
За наявною інформацією, реакція командувача була вкрай жорсткою. Після отримання даних про втрату міста він вимагав будь-яким способом продемонструвати українську присутність у Сіверську. У результаті український прапор передали операторам безпілотників 54-ї бригади, які за допомогою дронів доставили його на будівлю залізничного вокзалу.
Цей епізод мав радше символічний і звітний характер, ніж практичне військове значення, і став показовим прикладом спроб компенсувати реальні втрати демонстративними жестами.
Ситуація навколо Сіверська знову порушила болюче питання достовірності доповідей із передової та відповідальності командирів за реальний стан справ. Умови війни не залишають простору для прикрашання звітів, адже кожна неправда у документах може коштувати контролю над територією і людських життів.