Є кілька стійких міфів, які особливо сильні в Україні щодо Піднебесної.
Міф номер один. Китай нападе на Росію, бо китайці мріють жити у Сибіру, пише Олексій Кущ, “Фейсбук”.
Спойлер: не мріють, що населення північної китайської провінції Хейлуцзян на кордоні з РФ останнім часом скорочується. Для китайця феншуйно житиме на півдні Китаю. А ресурси Сибіру Китай зараз може купити за фіатний юань, тобто за валюту, яку сам і друкує.
Завдяки санкціям Заходу щодо РФ, Китай увійшов найвищу геополітичну «Лігу Плюща», приналежність до якої визначається правом на купівлю реальних матеріальних ресурсів за фіатну національну валюту.
Міф номер два. У Китаї нема де жити численному населенню.
Насправді у Китаю величезна територія і значна частина її не заселена внаслідок складних природних умов (але там не гірше, ніж на полюсі холоду в Якутії).
За раціональним та оптимальним використанням територій, Китай – світовий лідер.
Міф номер три – Китаю загрожує перенаселення.
Насправді ні: населення Китаю скорочується і старіє, і це стає демографічною проблемою.
Міф номер чотири. У Китаї досі обмежують народжуваність.
Ні. Принцип «одна сім’я – одна дитина», давно скасовано. Зараз у Китаї, навпаки, всіляко стимулюють народжуваність.
Міф №5 – Китай повністю залежить від експорту.
Перебільшення. ВВП Китаю становить до $20 трлн., а зовнішній торговельний оборот – до $6 трлн. Тобто ставлення торговельного обороту до ВВП – приблизно 30%.
Для розуміння, в Україні до війни було понад 55%. Ось це залежність.
Тобто навіть вбивши всю китайську торгівлю, Китаю зроблять боляче, але повного краху не буде.
І останній на сьогодні міф – заточеність китайської економіки на зовнішньому інвестиційному факторі зростання.
Я вже кілька років пишу про те, що Китай розгортає свою експортоорієнтовану модель з акцентом на інвестиційне зростання у бік внутрішнього споживання.
Середній клас у розмірі 400 млн. чоловік і більше 1 млрд. активних споживачів, більш ніж достатньо для зміщення драйвера зростання з експорту на внутрішній попит. Про це свідчать і рішення з’їздів КПК.
Хоча сама структурна перебудова китайської економіки буде тривалою та болісною, із уповільненням темпів економічного зростання з 5%+ до 3-5% на рік.
І мої слова нещодавно підтвердив керівник Народного банку Китаю Пань Гуншен на Азіатському фінансовому форумі в Гонконзі: «Пріоритет макроекономічної політики має зміститися з просуванням зростання інвестицій, як було в минулому, на споживання разом з інвестиціями».
Для цього Китай створить стимули для зростання доходів населення у вигляді пенсійних програм та соціальних виплат.
У цьому контексті ключовою проблемою зростання керівник китайського центробанку назвав: «незадовільний внутрішній попит і, особливо, споживчий попит».