Учені з’ясували, що протягом десятків мільйонів років океан допомагав Землі уникати різких кліматичних змін. Ключову роль у цьому процесі відігравали фосфати, рівень моря та здатність морських організмів поглинати вуглець.
Про це йдеться у дослідженні, опублікованому в журналі PNAS.
Фосфат є важливою поживною речовиною для планктону та інших морських організмів. Від його кількості у воді залежить, наскільки активно розвивається життя в океані та скільки вуглецю зрештою потрапляє на морське дно.
Коли рівень моря піднімався, великі ділянки континентальних шельфів опинялися під водою. Мілководні відкладення поглинали більше фосфатів і не давали їм потрапляти у відкритий океан.
Через нестачу фосфатів морські організми розмножувалися повільніше. Менше органічної речовини опускалося на дно, тому в атмосфері залишалося більше вуглекислого газу, а клімат ставав теплішим.
Падіння рівня моря запускало протилежний процес. Шельфи звужувалися, більше фосфатів потрапляло у воду, а планктон та інші організми починали активно розвиватися.
Після загибелі вони опускалися на дно, де частина вуглецю залишалася похованою у відкладеннях. Це поступово зменшувало кількість вуглекислого газу в атмосфері та сприяло охолодженню планети.
Розкладання органічної речовини також знижувало вміст кисню у воді. За таких умов із донних відкладень вивільнялося ще більше фосфатів, що додатково посилювало розвиток морського життя і захоронення вуглецю.
Дослідники вивчили геологічні дані за останні 60 мільйонів років. Особливу увагу вони приділили еоцену, який тривав приблизно від 56 до 34 мільйонів років тому.
У той період рівень моря був дуже високим, а значна частина фосфатів залишалася замкненою у мілководних відкладеннях. Через це механізм захоронення вуглецю працював слабше, а Земля довго залишалася надзвичайно теплою.
Для відновлення давніх умов науковці вимірювали співвідношення йоду та кальцію у залишках мікроскопічних морських організмів — форамініфер.
Отримані дані показали, що переміщення зон із низьким вмістом кисню у глибші води поступово зробило кліматичну систему стійкішою.
Автори наголошують, що йдеться про природний механізм, який діяв упродовж мільйонів років. Він не означає, що океан здатен швидко компенсувати сучасні викиди парникових газів.