Колись хвостові стабілізатори були невід’ємною частиною майже кожної ракети. Проте сучасні ракети-носії дедалі частіше обходяться без них, адже нові технології дозволяють керувати польотом набагато ефективніше.
Про це повідомляє BGR.
Хвостові стабілізатори, або фіни, спочатку використовувалися для стабілізації ракети під час старту та польоту в щільних шарах атмосфери. Вони допомагали утримувати правильний курс без складних систем керування.
Однак сучасні ракети здебільшого покладаються на активні технології. Замість аеродинамічних поверхонь вони використовують поворот двигунів, відомий як гімбалювання, а також бортові комп’ютери, які постійно коригують траєкторію польоту в режимі реального часу.
Фахівці пояснюють, що після набору висоти повітря стає значно розрідженішим, тому стабілізатори практично втрачають свою ефективність. Натомість вони збільшують масу ракети та створюють додатковий аеродинамічний опір, що негативно впливає на ефективність запуску.
Саме тому сучасні ракети-носії, які доставляють вантажі на орбіту, найчастіше проєктують без традиційних «хвостів». Кожен зайвий кілограм конструкції означає втрату частини корисного навантаження або додаткові витрати пального.
Водночас хвостові стабілізатори повністю не зникли. Їх і сьогодні можна побачити на деяких військових ракетах, модельних ракетах та старіших носіях, де пасивна стабілізація залишається ефективним рішенням.
Крім того, окремі сучасні багаторазові ракети використовують спеціальні решітчасті стабілізатори. Наприклад, вони встановлені на перших ступенях ракет SpaceX і розкриваються лише під час повернення в атмосферу, допомагаючи керувати спуском і посадкою.
За словами експертів, вибір між використанням стабілізаторів та активними системами керування завжди є інженерним компромісом. Для потужних сучасних ракет активне керування виявилося значно ефективнішим за класичні аеродинамічні «хвости».