У водоймах басейну Дніпра активно поширюються інвазійні види риб, які можуть витісняти місцеву фауну. Одним із найнебезпечніших чужорідних видів фахівці називають сонячного окуня, який поїдає ікру та мальків інших риб.
Про це повідомляє Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм.
За даними агентства, у дніпровських водосховищах за останні десятиліття з’явилися десятки видів риб, які раніше тут не мешкали. Їхнє поширення пов’язують із будівництвом каскаду ГЕС, зарибленням водойм та випадковим переселенням.
Серед найвідоміших чужорідних видів — сонячний окунь, ротань-головешка та амурський чебачок. Саме ці риби вже добре прижилися в українських водоймах і продовжують активно розширювати ареал.
У Держрибагентстві нагадали, що на початку 1930-х років у середній течії Дніпра налічувалося 46 видів і один підвид риб та круглоротих. Після будівництва Дніпровського водосховища та каскаду ГЕС природні умови змінилися, що суттєво вплинуло на склад місцевої іхтіофауни.
Загалом із початку XX століття у дніпровських водоймах зафіксували появу 27 нових видів риб і трьох гібридів. Починаючи з кінця 1980-х років цей процес лише прискорився. Сонячного окуня вперше виявили у 2002 році, після чого почали фіксувати й інші інвазійні види.
Фахівці зазначають, що більшість чужорідних риб активно поширюються. Наприклад, сонячний окунь у річці Самара просувається зі швидкістю понад 30 кілометрів на рік, а іглиця пухлощока в каналі «Дніпро — Донбас» поширювалася зі швидкістю близько 52 кілометрів на рік.
Наразі іхтіофауна Дніпровського водосховища та його приток налічує 57 видів і підвидів із 14 родин. Загалом у дніпровських водосховищах зареєстровано 21 інвазійний вид риб.
У Держрибагентстві звернули увагу, що амурський чебачок, сонячний окунь і ротань-головешка внесені до переліку інвазійних чужорідних видів, які становлять загрозу для всього Європейського Союзу.
Фахівці наголошують, що повністю зупинити появу нових видів у прісноводних екосистемах неможливо. Саме тому особливого значення набувають постійний моніторинг популяцій та контроль за поширенням інвазійних риб.
