Горбаті кити регулярно відмовляються від старих пісень і масово переймають нові від інших популяцій. Науковці називають це явище «пісенною революцією» та вважають його одним із найяскравіших прикладів культурного передавання серед тварин.
Про це пише Space Daily.
Під час сезону розмноження майже всі самці однієї популяції виконують однакову складну пісню, що складається зі звуків, фраз і тематичних блоків. Упродовж сезону вона поступово змінюється, однак усі кити продовжують співати майже однакову версію композиції.
Іноді цей процес різко змінюється. Попередня пісня повністю зникає, а її місце займає нова, яку тварини переймають від сусідньої популяції. Саме це явище дослідники назвали «пісенною революцією».
Перший задокументований випадок такої зміни описали у 2000 році в журналі *Nature*. Вчені встановили, що між 1995 і 1998 роками горбаті кити біля східного узбережжя Австралії перейняли пісню популяції із західної частини континенту. Спочатку нові елементи поєднувалися зі старою мелодією, а згодом повністю її витіснили.
Подальші спостереження показали, що подібні зміни охоплюють майже весь південний Тихий океан. За 11 років дослідники проаналізували записи з Австралії, Нової Каледонії, Тонги, Американського Самоа, Островів Кука та Французької Полінезії й визначили 11 різних типів пісень. Зазвичай нові композиції виникали біля східного узбережжя Австралії, а потім поступово поширювалися на схід.
За оцінками науковців, одна й та сама пісня могла подолати шлях від Австралії до Французької Полінезії приблизно за два роки. Дослідження понад 9300 музичних фраз також виявило так звані гібридні пісні, які поєднували елементи старої та нової композицій. Це свідчить, що кити засвоюють нові мелодії поступово.
Дослідники припускають, що передавання пісень відбувається під час міграції, на спільних місцях годівлі або коли окремі особини відвідують інші райони розмноження. Водночас безпосередньо момент такого навчання науковцям поки що спостерігати не вдалося.
У 2022 році вчені також встановили, що пісні, записані у Французькій Полінезії, згодом з’явилися біля узбережжя Еквадору. Таким чином хвиля поширення нової композиції простягнулася приблизно на 14 тисяч кілометрів — від Австралії до Південної Америки.