Вихлопи космічних кораблів можуть забруднити найдавніші ділянки Місяця, які зберігалися незмінними мільярди років. Науковці попереджають, що це здатне завадити дослідженню походження життя на Землі.
Про це пише Science Daily.
Науковці з’ясували, що метан, який утворюється під час згоряння палива космічних апаратів, поширюється поверхнею Місяця значно швидше, ніж вважали раніше. Через це навіть одна висадка може забруднити регіони, де мільярди років зберігалися речовини ранньої Сонячної системи.
За розрахунками дослідників, після посадки поблизу Південного полюса молекули метану здатні дістатися Північного полюса менш ніж за два місячні дні. На тлі активної підготовки нових місячних місій за участю державних агентств і приватних компаній ця проблема набуває особливого значення.
«Ми намагаємося захистити науку та наші інвестиції в космос», — сказав офіцер із захисту планети Європейського космічного агентства (ESA) та старший автор дослідження Сільвіо Сінібальді.
За його словами, Місяць є унікальним архівом найдавнішої історії Сонячної системи. Водночас саме людська діяльність може знищити ці безцінні свідчення.
Особливу цінність становлять постійно затінені кратери біля полюсів Місяця. Там зберігається лід із речовинами, які могли бути занесені кометами й астероїдами мільярди років тому.
Дослідники припускають, що ці відкладення можуть містити пребіотичні органічні молекули — хімічні сполуки, які стали основою для виникнення життя, зокрема ДНК. Їхнє дослідження може допомогти пояснити, як на Землі зародилося життя.
«Ми знаємо, що в Сонячній системі, наприклад, в астероїдах, є органічні молекули. Але те, як вони почали виконувати певні функції, такі як у біологічній матерії — це прогалина, яку нам потрібно заповнити», — зазначив Сінібальді.
Для оцінки ризиків учені змоделювали майбутню місію ESA Argonaut. Симуляція показала, що протягом семи місячних днів понад половина викинутого метану осідає у холодних полярних пастках: 42% — на Південному полюсі та 12% — на Північному.
Таке швидке поширення пояснюється майже повною відсутністю атмосфери на Місяці. Молекули рухаються балістичними траєкторіями під дією гравітації, тому забруднення здатне охопити практично всю поверхню супутника.
Автори роботи вважають, що абсолютно безпечних місць для висадки на Місяці не існує. Вони пропонують планувати майбутні місії у холодніших регіонах, щоб сповільнити забруднення, а також підтвердити результати моделювання під час реальних польотів.