ДНК-аналіз 142 скелетів зі шведських цвинтарів спростував давню версію про сімейні поховання. Виявилося, що діти й дорослі, які лежали в одній могилі, здебільшого не були родичами.
Про це пише Live Science.
Дослідники Стокгольмського університету проаналізували ДНК 142 людей, похованих на трьох середньовічних цвинтарях Швеції, які датуються X–XIV століттями. Найбільше їх здивувало те, що в колективних похованнях дітей і немовлят часто клали поруч із дорослими, з якими вони не мали жодного родинного зв’язку.
Аналіз показав ще одну закономірність: жінок переважно ховали разом із дівчатками, а чоловіків — із хлопчиками. Раніше археологи вважали, що такі могили належали батькам і дітям або іншим близьким родичам, однак генетичне дослідження цієї версії не підтвердило.
Провідна авторка дослідження Мая Кшевінська зазначила, що припущення про сімейні поховання в більшості випадків виявилося помилковим.
Науковці припускають, що така практика могла сформуватися після поширення християнства у Скандинавії наприкінці X століття. За церковними правилами нехрещених немовлят не дозволялося ховати на освяченій землі, тому родичі могли таємно підкладати померлих дітей до вже підготовлених могил дорослих.
Ще одним можливим поясненням дослідники називають суворі кліматичні умови. Узимку промерзлий ґрунт ускладнював поховання, тому людей могли ховати разом навесні. Крім того, середньовічні домогосподарства нерідко складалися не лише з кровних родичів, а й зі слуг, працівників та поневолених людей.
Водночас генетичний аналіз підтвердив, що окремі впливові родини протягом кількох поколінь справді ховали своїх близьких на одному цвинтарі. Одним із прикладів стала християнська паломниця, відома як «Леді 56», яка померла приблизно у 30-річному віці. Її поховали разом із рідкісною раковиною морського гребінця, отриманою після паломництва до іспанського міста Сантьяго-де-Компостела.
Співавторка дослідження Анна К’єллстрьом наголосила, що аналіз стародавньої ДНК дозволив безпосередньо перевірити давні археологічні припущення.
Дослідження також показало, що батьки, брат і доньки «Леді 56» були поховані на цвинтарі Вестерхус, але в різних місцях. На думку вчених, це свідчить, що для людей Середньовіччя належність до місцевої християнської громади могла мати не менше значення, ніж кровна спорідненість.