Міжнародна група науковців уперше довела, що представники скіфської еліти були близькими родичами. Генетичний аналіз також допоміг розкрити одну з найвідоміших археологічних загадок Центральної Азії — ким насправді була легендарна “Золота людина”.
Про це повідомляє CNN.
Дослідники вивчили ДНК представників скіфської знаті, яка жила в епоху заліза на території Євразійського степу. Археологи давно знали, що найзаможніших представників цього народу ховали у великих курганах разом із коштовною зброєю, кіньми, прикрасами та предметами розкоші, однак механізм передачі влади залишався незрозумілим.
Одним із найвідоміших таких поховань є так звана “Золота людина”, яку знайшли у 1969 році. Археологи виявили в кургані залізну зброю, бронзові вироби, срібну чашу та понад чотири тисячі золотих прикрас, що вкривали одяг похованої людини.
Генетичне дослідження вперше підтвердило, що представники скіфської верхівки були не лише членами однієї соціальної групи, а й кровними родичами. Науковці встановили численні генетичні зв’язки між людьми, похованими навіть за сотні кілометрів один від одного.
На думку авторів роботи, саме родинні зв’язки стали основою передачі влади між поколіннями та сприяли формуванню соціальної нерівності у скіфському суспільстві.
Окремою частиною дослідження стало встановлення статі легендарної “Золотої людини”. Від моменту відкриття поховання між ученими тривали суперечки, ким була людина, похована під шаром золотих прикрас.
Під час нового дослідження науковці проаналізували генетичні маркери по всьому геному. Через пошкодження частини стародавньої ДНК вони застосували спеціальні статистичні методи для відновлення відсутніх фрагментів.
Результати показали, що “Золота людина”, найімовірніше, була чоловіком і належала до південної групи скіфських племен — саків.
Для дослідження використали генетичні дані 85 людей. Із них 38 були поховані в елітних курганах, ще 47 представляли звичайне населення.
Учені також з’ясували, що представники скіфської знаті мали значно більше спільних генетичних ознак між собою, ніж інші мешканці степів. Це свідчить про існування окремої спадкової еліти, яка підтримувала власну родову лінію навіть попри активне змішування різних народів.
Елітні кургани значно відрізнялися від звичайних поховань. Висота окремих насипів сягала 15 метрів, а діаметр перевищував 100 метрів. Усередині археологи знаходили складні підземні коридори, катакомби, бокові камери, останки родичів і жертовних тварин.
Дослідники також звернули увагу на важливу роль жінок у скіфському суспільстві. Майже половина представників еліти, чиї останки аналізували, виявилися жінками. Їхні поховання також містили багаті прикраси, коней, дорогий одяг і складні поховальні споруди.
Однією з найвідоміших представниць скіфської знаті стала “Принцеса Урджара”. Її поховали в розкішному золотому головному уборі, а поруч археологи знайшли кам’яний жертовник і лікарські рослини, що може свідчити про виконання нею шаманських або релігійних функцій.