Наші предки дуже уважно ставилися до того, які дерева ростуть біля хати. Вважалося, що деякі рослини можуть впливати на добробут родини, здоров’я мешканців і навіть атмосферу в домі.
Одним із таких дерев була верба. Хоча вона є символом України, біля самого будинку її часто уникали.
У народі вірили, що верба накопичує смуток і може притягувати тривоги. Є й практичне пояснення — її потужне коріння здатне пошкоджувати фундамент, колодязі та підземні комунікації.
Також густе листя створює велику тінь, через що подвір’я довше залишається сирим.
Не любили біля дому й осику.
У народних переказах це дерево пов’язували з неспокоєм, самотністю та невдачами.
Крім того, осика має крихку деревину, а старі гілки під час сильного вітру можуть обламуватися й становити небезпеку.
До списку небажаних дерев входила і тополя.
Наші пращури вважали, що вона “витягує сили” із землі та забирає енергію господарства.
Сучасні фахівці теж не радять висаджувати тополю біля будинку, оскільки її коренева система може руйнувати фундамент, а пух під час цвітіння викликає дискомфорт і подразнює дихальні шляхи.
Окреме ставлення було до хвойних дерев, зокрема ялини.
Через зв’язок із похоронними обрядами її часто асоціювали із сумом і пам’яттю про померлих.
Практично ж проблема полягає у сильному затіненні ділянки та виснаженні ґрунту.
Не радили садити близько до хати і горіх.
Попри цінні плоди, його потужне коріння може пошкодити фундамент і садові доріжки.
Крім того, широка крона створює щільну тінь, а листя й коріння виділяють речовину юглон, яка пригнічує ріст багатьох рослин.
Саме тому навіть сучасні садівники радять висаджувати горіх якомога далі від оселі.