Легенда про “прокляття фараонів”, яка десятиліттями лякає глядачів у фільмах про піраміди, народилася не в Давньому Єгипті. Її створили журналісти, письменники й містики після гучного відкриття гробниці Тутанхамона.
Усе почалося в листопаді 1922 року, коли британський археолог Говард Картер разом із лордом Джорджем Карнарвоном відкрив майже недоторкану гробницю фараона Тутанхамона. Це стало однією з найбільших археологічних сенсацій XX століття.
Разом із золотом і артефактами світ отримав і новий страх. Уже в березні 1923 року англійська письменниця Марі Кореллі опублікувала лист, у якому попередила про смертельну небезпеку для всіх, хто порушить спокій фараона. Саме тоді з’явилася знаменита фраза про “смерть на крилах”, хоча жодного такого напису в гробниці ніколи не знаходили.
Ситуація вибухнула ще сильніше після раптової смерті лорда Карнарвона 5 квітня 1923 року. Він помер від зараження крові та пневмонії, але газети швидко подали це як першу жертву “прокляття”. Те, що аристократ роками мав серйозні проблеми зі здоров’ям після автомобільної аварії, медіа практично проігнорували.
Додаткового містичного розголосу історії надав Артур Конан Дойл. Автор Шерлока Холмса тоді захоплювався окультизмом і заявив, що смерть могла бути справою “елементалів” — духів, яких стародавні жерці нібито створили для захисту усипальниці.
Втім, реальні факти руйнують легенду. Більшість учасників експедиції Картера прожили довге життя, а сам археолог помер лише через багато років після відкриття.
Сучасні науковці пояснюють: у стародавніх гробницях справді можуть бути небезпечні грибки й бактерії, які здатні викликати тяжкі інфекції. Але це набагато менш видовищно, ніж містика.
Саме тому Голлівуд швидко перетворив історію про “прокляття фараонів” на один із найвідоміших штампів пригодницького кіно.