У Єгипті археологи виявили велике поселення періоду Другого перехідного часу. На пам’ятці Телль-ель-Куа знайшли житлові будинки, гробниці, зерносховища, печі та виробничі зони.
Про це пише Arkeonews.
Поки науковці шукають нові способи досліджувати давньоєгипетські пам’ятки без пошкодження матеріалів, зокрема через леткі органічні сполуки з мумій, розкопки в Єгипті дають нові дані про ритуали й побут давніх громад. Одне з таких відкриттів зробили на пам’ятці Телль-ель-Куа у східній частині дельти Нілу.
Єгипетські археологи відкрили велике поселення періоду Другого перехідного часу. Йдеться про добу переходу від влади гіксосів до раннього Нового царства.
На території комплексу знайшли гробниці, житлові споруди, склади, печі та робочі ділянки. Такі знахідки дають рідкісну можливість відтворити щоденне життя людей у час масштабних політичних змін.
Розкопки проводили в Телль-ель-Куа, що розташований у коридорі Ваді-Тумілат у губернії Ісмаїлія. У давнину цей шлях з’єднував східну частину дельти Нілу зі східним кордоном Єгипту.
Ваді-Тумілат був одним із головних торговельних і транспортних маршрутів країни. Нові знахідки допомагають зрозуміти, як жили люди на цій важливій ділянці.
Археологи дослідили десять гробниць із сирцевої цегли. Їх датують XV династією.
Поховання відрізняються розмірами та архітектурою. Частину споруд виконали у традиційному прямокутному стилі мастаба, а інші мають декоративні фасади та складніші конструктивні елементи.
Поруч із некрополем дослідники знайшли спланований житловий квартал. Його розмір становить приблизно 30 на 60 метрів.
Поселення оточувала стіна із сирцевої цегли завтовшки близько 1,5 метра. Усередині археологи виявили зали, кімнати різного розміру та впорядковану мережу вулиць.
На схід від житлової забудови розташовувалися печі й зерносховища. Їх використовували для зберігання продуктів та інших запасів.
Планування поселення свідчить про добре організовану громаду. Люди жили, працювали, тримали припаси й ховали померлих фактично в одному комплексі.
Телль-ель-Куа виглядає як самодостатнє поселення. У ньому були житлові будинки, майстерні, складські приміщення та поховальні зони.
Під час розкопок археологи знайшли багато артефактів. Серед них були скарабеї, бронзові інструменти, керамічний посуд, алебастрові посудини для косметики та глечики, характерні для Другого перехідного періоду.
На частині кераміки збереглися виробничі клейма й печатки. Це свідчить про активну торгівлю та дає підстави вважати Телль-ель-Куа важливим центром обміну й розподілу товарів.
Людські останки також дали нову інформацію про мешканців поселення. Попередній аналіз показав, що більшість похованих були дорослими віком від 25 до 40 років.
Положення тіл відрізнялося залежно від могили. Це може свідчити про існування кількох поховальних традицій.
Археологи також знайшли значну кількість кісток тварин. Імовірно, вони залишилися після поминальних трапез або були покладені в могили як жертвоприношення.
Особливу увагу дослідників привернули кілька поховань за межами цегляних гробниць. Деякі люди лежали у скорченому положенні.
Такий спосіб поховання раніше ніколи не фіксували на пам’ятці Телль-ель-Куа. Археологи планують провести додаткові дослідження, щоб з’ясувати, чому до цих людей поставилися саме так.
Кераміка з території поселення має багато слідів щоденного використання. Найчастіше траплявся столовий посуд.
Другою за поширеністю категорією були горщики для приготування їжі. Ці знахідки допомагають відтворити побут і харчування місцевих жителів.
Дослідження також показали, що життя в Телль-ель-Куа тривало до середини XVIII династії. Отже, поселення існувало в період переходу від влади гіксосів до становлення Нового царства.
Саме тому комплекс вважають важливим свідченням одного з найпомітніших політичних періодів в історії Давнього Єгипту. Попередні археологічні роботи вже виявляли тут будівлі та гробниці тієї самої доби.
Нові розкопки значно розширили уявлення про велике поселення. Його мешканці протягом багатьох поколінь займалися торгівлею, ремеслами та щоденною господарською діяльністю.
Період Другого перехідного часу пов’язують із гіксосами. Дослідники з Борнмутського університету вважають їх не зовнішніми завойовниками з Малої Азії, а мігрантами, які змогли повстати проти влади фараонів.
Походження гіксосів довго залишалося загадкою. Їх зазвичай пов’язували з територіями сучасних Ізраїлю та Сирії через особливості імен і відмінності в одязі.
Науковці дослідили ізотопний склад стронцію в зубах людей, похованих в Аварисі. Серед 36 скелетів, які датують періодом до захоплення влади гіксосами, дві третини належали переселенцям.
Дослідники припускають, що Аварис упродовж століть був центром життя мігрантів. Відсутність слідів серйозних руйнувань у місті вказує не на зовнішнє вторгнення, а на внутрішнє повстання.