Вітрові електростанції на Крайній Півночі змушують північних оленів міняти звичні маршрути. Через це вагітні самки йдуть далі у суворіші райони, щоб знайти безпечне місце для оленяння.
Про це пише Ecoportal.
Землі, де поколіннями народжувалися північні олені, поступово порожніють. Вчені зафіксували, що стада почали залишати ці території після появи вітрових електростанцій.
Як з’ясувалося, причина не у шумі чи вібрації турбін. Тварини починають нервувати вже тоді, коли бачать вітряки за кілька кілометрів на горизонті.
Навесні, коли самки готуються до отелу, вони інстинктивно шукають знайомі місця, якими користувалися ще їхні матері. Але тепер ці ділянки вони оминають і йдуть ще далі у складніші умови.
Місцевим жителям іноді навіть доводиться допомагати тваринам, прокладаючи шлях через сніг. Нові маршрути проходять через більш сувору та менш придатну для життя місцевість.
Дослідники помітили, що стада не наближаються до вітрових станцій навіть тоді, коли поряд немає людей, а турбіни працюють автоматично. Під час отелу олені тримаються щонайменше за 5 кілометрів від таких об’єктів.
Вчені пояснили, що головна причина криється у зорових особливостях тварин. Північні олені здатні бачити ультрафіолетове світло — це допомагає їм знаходити їжу, помічати хижаків і орієнтуватися в арктичному снігу.
Для людини турбіни виглядають звичайними конструкціями, але для оленів усе інакше. Високовольтні лінії та лопаті вітряків у їхньому зоровому спектрі постійно спалахують, мерехтять і створюють різкі тіні.
Через це тварини сприймають їх як небезпечних хижаків. Саме тому стада не заспокоюються, поки вітряки повністю не зникають із поля зору.