За більш ніж сто років серед претендентів на Нобелівську премію опинилися чимало українців. Деякі з них могли стати лауреатами, але завадили політика, смерть або власна відмова.
Про це пише UAHistory.
Одним із перших українців, яких висували на Нобелівську премію, став Ісмаїл бей Гаспринський. Ще у 1910 році його кандидатуру подала група французьких науковців.
Діяча кримськотатарської культури підтримували інтелектуали з різних країн мусульманського світу. Втім отримати нагороду йому не вдалося.
Окреме місце в історії займає Іван Франко. У 1915 році професор Йосип Застирець висунув його на Нобелівську премію з літератури та назвав “найвизначнішим письменником сучасної Європи”.
Але документи потрапили до Стокгольма із запізненням, коли список претендентів уже затвердили. Уже наступного року Франко помер, а правила Нобелівського комітету не дозволяють присуджувати премію посмертно.
Після запуску першого штучного супутника Землі Нобелівський комітет звернув увагу на конструкторів космічної програми. Серед головних кандидатів був уродженець Житомира Сергій Корольов.
Його шанси називали дуже високими. Однак СРСР відмовився розкрити ім’я головного конструктора, заявивши, що супутник створив “радянський народ”.
Через це Корольов так і не отримав престижну відзнаку. Його ім’я тоді залишалося державною таємницею.
У 1985 році лауреат Нобелівської премії Генріх Бьолль запропонував кандидатуру Василя Стуса на літературну нагороду. Але 4 вересня того ж року поет помер у радянському таборі.
Після його смерті розгляд кандидатури автоматично припинили. Правила премії не дозволяють присуджувати її посмертно.
Павло Тичина також мав шанс на Нобелівську премію. Його двічі намагалися висунути, зокрема за ініціативою історика Омеляна Пріцака.
Однак сам поет відмовився брати участь. Схожа ситуація сталася і з Миколою Бажаном, який у 1970 році також не погодився на висування.
Попри численні номінації, жоден громадянин незалежної України досі не отримав Нобелівську премію в галузі літератури чи премію миру. Водночас історія цих висувань показує, що українські діячі не раз потрапляли в центр уваги світової спільноти.