Європейські моряки століттями боялися Кракена і вірили, що він може топити кораблі. Але вчені пояснили, що за легендою стояла цілком реальна істота.
Дослідники вважають, що прототипом легендарного Кракена був гігантський кальмар Architeuthis dux. Саме його величезні розміри й дивна поведінка породили морські міфи.
Цей мешканець океанських глибин може виростати до 13 метрів у довжину та важити майже 300 кілограмів. Для моряків минулих століть така зустріч виглядала як справжній жах.
Втім, учені наголошують: гігантський кальмар ніколи не полював на людей чи кораблі. Усі випадки появи біля поверхні були пов’язані не з нападом, а з його боротьбою за життя.
Architeuthis dux живе на глибині від 300 до 1000 метрів. Там він пристосований до холодної води й потужного тиску.
Особливість цього виду — висока концентрація іонів амонію в м’язах. Саме це допомагає кальмару триматися у воді без плавального міхура.
Але ця ж адаптація стає смертельною біля поверхні. Якщо істота через травму, хворобу або після бою з кашалотом піднімається в тепліші шари води, її організм починає задихатися.
За температури понад 10–15 градусів та зміні тиску кров кальмара гірше переносить кисень. Через це він втрачає сили та хаотично рухає щупальцями, дрейфуючи на хвилях.
Саме такі сцени й бачили моряки. Для них це виглядало як напад морського чудовиська.
Ще одним кандидатом на роль Кракена вважають Mesonychoteuthis hamiltoni — колосального кальмара з антарктичних вод. Він коротший, але масивніший, а його щупальця мають гострі обертові гачки.
Один із найвідоміших випадків зустрічі з гігантським кальмаром стався у листопаді 1861 року біля Канарських островів. Екіпаж французького військового судна Alecton намагався витягти істоту на палубу, але зміг підняти лише частину хвоста.
М’яке тіло кальмара просто розірвалося під власною вагою. Саме цей випадок надихнув Жуля Верна на сцену боротьби з монстром у романі “20 000 льє під водою”.
Додатковий страх у людей викликали так звані глобстери — величезні напіврозкладені туші, які хвилі викидали на берег. Люди вважали їх залишками морських чудовиськ.
Насправді ж це були рештки китів або гігантських кальмарів. Сьогодні вчені знають: “Кракен” був не мисливцем, а жертвою власної фізіології.
