Бермудський трикутник десятиліттями вважали однією з найбільших загадок океану. Але сучасна наука пояснила, чому зникнення кораблів і літаків там не є чимось надприродним.
Фахівці Національного управління океанічних і атмосферних досліджень США (NOAA) заявили, що район між Флоридою, Бермудськими островами та Пуерто-Рико не має жодних аномальних властивостей. Саме ця зона відома у світі як Бермудський трикутник.
Науковці пояснили, що аварії там трапляються не частіше, ніж в інших частинах світу з таким самим інтенсивним морським та авіаційним рухом. Причина великої кількості історій про зникнення — проста статистика та висока завантаженість маршруту.
Ще у 1970-х роках страхова компанія Lloyd’s of London відмовилася піднімати страхові ставки для суден, які проходять через цей маршрут. Це стало одним із головних доказів того, що для фінансового ринку ця зона не вважається небезпечнішою за інші.
Однією з головних причин складного пошуку уламків називають Гольфстрім. Потужна течія швидко розносить будь-які сліди аварій на великі відстані, фактично стираючи докази катастроф.
Ситуацію ускладнює й погода Карибського регіону. Раптові шторми, сильні вітри та водяні смерчі можуть різко змінити умови польоту або навігації.
Окремо дослідники згадують про магнітне схилення. У цьому районі компас може показувати географічну північ замість магнітної, що без точного коригування курсу створює додаткову небезпеку.
Існувала також версія про метанові викиди з океанського дна. За цією теорією великі бульбашки газу могли різко знижувати щільність води, через що кораблі втрачали плавучість.
Втім геологи наголошують: масштабних викидів метану в цьому районі не фіксували щонайменше 15 тисяч років. Саме тому цю версію зараз вважають лише теоретичною.
Сучасна наука більше не бачить у Бермудському трикутнику містики. Але сам феномен і досі залишається однією з найвідоміших морських легенд світу.