Російський «Циркон» може бути не гіперзвуковою крилатою ракетою, як роками заявляла Москва. OSINT-аналітик Фабіан Гінц вважає, що ця зброя може належати до балістичних ракет із квазібалістичною траєкторією.
Про це пише Militarnyi.
Незалежний OSINT-аналітик Фабіан Гінц, який спеціалізується на ракетних технологіях, проаналізував відкриті дані про російський «Циркон». Його висновки ставлять під сумнів поширену версію про те, що ця ракета є гіперзвуковою крилатою системою.
Наразі немає незалежно підтверджених даних про будову та характеристики цієї російської ракети. За українськими оцінками, «Циркон» летить зі швидкістю близько 5,5 Маха.
Перед входом у район цілі ракета короткочасно прискорюється до 7,5 Маха. Перед самим ураженням цілі її швидкість знижується приблизно до 4,5 Маха.
Гінц зазначає, що найпоширеніша версія описує «Циркон» як гіперзвукову крилату ракету з повітряно-реактивним двигуном. Це означало б, що Росія опанувала надзвичайно складну технологію прямоточного повітряно-реактивного двигуна scramjet.
Друга версія припускає, що «Циркон» може бути не гіперзвуковою, а високошвидкісною надзвуковою крилатою ракетою. У такому разі її могли створити як розвиток протикорабельної ракети П-800 «Оникс».
Третя версія ще більше відрізняється від кремлівського образу цієї зброї. Вона допускає, що «Циркон» узагалі не є крилатою ракетою, а належить до класу балістичних ракет із квазібалістичною траєкторією.
Такі ракети працюють на класичному твердопаливному ракетному двигуні. Вони не використовують повітряно-реактивний двигун, але й не летять звичайною балістичною траєкторією.
Їхній політ поєднує фазу планування з активними маневрами в атмосфері. Через це траєкторія стає менш передбачуваною, а перехоплення — складнішим.
Аналітик наголошує, що офіційної інформації про «Циркон» бракує. Водночас у відкритому доступі є достатньо матеріалів, які дають змогу оцінити цю систему.
У публікаціях про «Циркон» часто згадують перспективне рідке паливо «Децилин-М». Саме його нібито мала використовувати ця ракета.
Однак Гінц виявив, що це твердження ґрунтується на змішаних повідомленнях. Спочатку російські посадовці говорили про нове паливо для крилатих і гіперзвукових ракет, а згодом ці заяви пов’язали з першими повідомленнями про випробування «Циркона».
Після цього спекулятивний зв’язок багато разів повторювали. Так версія про рідке паливо закріпилася у публічному просторі без чітких доказів.
Водночас у 2023 році російський уряд присвоїв звання Героя Праці Юрію Мілєхіну. Він очолює Федеральний центр подвійних технологій «Союз» — провідного російського розробника твердих ракетних палив.
В указі згадувалася його роль у створенні інноваційного високоенергетичного твердого палива для ракети «Циркон». Для аналітика це є важливим аргументом на користь версії про твердопаливний двигун.
Ще одним доказом він називає відсутність повітрозабірника. Такий елемент потрібен для роботи надзвукових і гіперзвукових крилатих ракет із повітряно-реактивними двигунами.
Відео запусків «Циркона», які оприлюднювала Росія, а також фотографії уламків показують трубчасту конструкцію корпусу маршового ступеня. Вона виготовлена з композитного волокна, але видимих ознак повітрозабірника на ній немає.
Версія про кільцевий повітрозабірник у носовій частині, подібний до ракети П-800 «Оникс», також не підтверджується. Патент на скидний стартовий ковпак «Циркона», де є зображення носової частини ракети, такого елемента не показує.
Крім того, у російському документальному фільмі про «Циркон» силует носової частини на стенді теж не вказує на наявність повітрозабірника. Це ще більше послаблює версію про прямоточний повітряно-реактивний двигун.
Виробник ракети «Циркон» — НВО «Машиностроения» — справді має досвід у сфері надзвукових протикорабельних ракет із повітряно-реактивними двигунами. Але це саме підприємство має й патенти, пов’язані з квазібалістичними протикорабельними ракетами.
Зокрема, ще у 1999 році був зареєстрований патент на двоступеневу твердопаливну протикорабельну ракету з квазібалістичною траєкторією. У 2011 році з’явився патент на маневрену систему для польоту на великих надзвукових і гіперзвукових швидкостях на висотах понад 20 км.
Найвагомішими доказами щодо типу двигуна «Циркона» Гінц називає уламки ракет, знайдених в Україні. Серед фрагментів, які показав Київський науково-дослідний інститут судових експертиз, він ідентифікував деталь, схожу на передню кришку твердопаливного ракетного двигуна.
На цій деталі немає центрального повітрозабірника. Саме він був би необхідний для прямоточного повітряно-реактивного двигуна.
Гінц підкреслює, що поділ ракет на «гіперзвукові» та «негіперзвукові» є надто спрощеним. Він не передає всієї складності польоту на гіперзвукових швидкостях.
На думку аналітика, правильніше говорити про спектр маневреності. Різні системи відрізняються тим, наскільки довго і активно вони можуть маневрувати на гіперзвукових швидкостях.
Навіть якщо «Циркон» не є гіперзвуковою крилатою ракетою і має меншу маневреність, він однаково може створювати серйозні труднощі для перехоплення. Тому ймовірна інша природа ракети не означає, що вона не становить загрози.
Під час останньої масованої атаки Росія застосувала проти України ракети «Циркон». Водночас українська протиповітряна оборона змогла знищити більшість із них.
Це знову поставило під сумнів заяви Москви про нібито «невразливість» цієї зброї. Аналіз Гінца додає ще один аргумент: «Циркон» може працювати зовсім не так, як його роками описував Кремль.