Науковці знайшли нові докази, які ставлять під сумнів одну з головних теорій еволюції. Виявилося, що перші хребетні могли освоїти сушу зовсім не так, як вважали покоління вчених.
Про це пише Science.
Довгий час біологи були переконані, що перші тетраподи — істоти, від яких походять усі сучасні наземні хребетні, включно з людиною, — проходили личинкову стадію, схожу на сучасних пуголовків.
Ця модель пояснювала, що спочатку молоді особини жили у воді, мали зябра та поступово через метаморфозу переходили до життя на суші.
Однак палеонтологи Jason Pardo та Arjan Mann вирішили перевірити це припущення на основі рідкісних скам’янілостей.
Для роботи вони дослідили викопні рештки з Mazon Creek fossil beds — одного з найцінніших палеонтологічних місць на планеті. Там збереглися сліди життя віком близько 310 мільйонів років.
Серед зразків виявили молодих емболомерів, аїстоподів та мегаліхтієвих риб. Частина істот була настільки молодою, що в їхніх тілах ще залишався жовток.
Саме це дозволило вченим дослідити найраніші стадії розвитку. Але головне відкриття стало несподіванкою.
Жодних ознак зовнішніх зябер чи класичної личинкової стадії виявлено не було. Це означає, що молоді особини не проходили радикальної перебудови тіла, як сучасні жаби.
На думку дослідників, це повністю змінює розуміння того, як життя виходило з океану на сушу. Імовірно, перші хребетні адаптувалися до нового середовища поступово, без різкого метаморфозу.
Вчені припускають, що така система розвитку з’явилася значно пізніше. Уже після того, як життя на суші стало стабільним.
Особливу цінність відкриттю додає рівень збереження скам’янілостей. На них вдалося побачити навіть м’які тканини, візерунки шкіри та структури очей.
Саме тому дослідники впевнені: якби зябра існували, їх би точно помітили. Це відкриття може змінити те, як еволюцію пояснюють у шкільних підручниках.
