Науковці виявили гени стійкості до антибіотиків навіть у найвіддаленіших районах Світового океану. Найвищі концентрації зафіксували поблизу морських торговельних маршрутів і густонаселених узбереж.
Про це повідомляє Reuters.
Італійський науковий проєкт SeA Care дослідив зразки морської води, зібрані в різних частинах світу. Аналіз показав, що гени, які забезпечують стійкість до антибіотиків, присутні в кількох океанічних басейнах, включно з віддаленими районами, далекими від великих населених пунктів, – повідомляє Reuters.
Водночас найбільшу концентрацію таких генів дослідники виявили поблизу інтенсивних судноплавних шляхів та прибережних зон із високою щільністю населення.
Науковці зазначають, що Світовий океан фактично перетворюється на глобальний резервуар забруднень, які потрапляють із суші. Генетичні сліди широкого використання антибіотиків можуть переноситися на великі відстані через морські течії та поширюватися далеко за межі джерел забруднення.
За словами авторів дослідження, це створює ризики для ізольованих морських екосистем, де такі гени можуть передаватися місцевим бактеріям.
Під час експедицій учені також виявили у відкритому океані мікропластик, PFAS-речовини, які часто називають «вічними хімікатами», а також сліди генетичного матеріалу вірусу SARS-CoV-2.
Дослідники вважають, що ці знахідки підтверджують глобальний характер забруднення довкілля. Речовини та біологічні сліди, які потрапляють у навколишнє середовище, здатні поширюватися по всій планеті через водні, кліматичні та продовольчі системи.
Фахівці наголошують, що проблема стійкості до антибіотиків уже давно вийшла за межі лікарень та міст і поступово набуває глобального екологічного масштабу.
