Нове дослідження показало, що пустеля Атакама могла стати надзвичайно сухою набагато раніше, ніж вважали науковці. Деякі знахідки свідчать, що посушливий клімат тут існував ще десятки мільйонів років тому.
Про це пише Earth.com.
Тривалий час серед учених домінувала версія, що сучасний надсухий клімат пустелі Атакама на півночі Чилі сформувався приблизно 23 мільйони років тому. Цей процес пов’язували з підняттям Анд, які заблокували надходження вологи зі сходу, а також із формуванням холодної течії Гумбольдта в Тихому океані.
Однак міжнародна група дослідників під керівництвом Бенедикт Ріттер-Принц отримала результати, які ставлять цю теорію під сумнів.
Науковці дослідили кварцову гальку з центральної частини пустелі. У породі міститься рідкісний ізотоп неон-21, який утворюється під впливом космічного випромінювання.
Чим довше камінь перебуває на поверхні без впливу дощів, ерозії чи зсувів, тим більше такого ізотопу накопичується. Саме це дозволило визначити приблизний вік зразків.
Результати здивували дослідників. Значна частина гальки перебувала на поверхні від 20 до 40 мільйонів років. Деякі зразки виявилися ще давнішими.
Рекордсменом став камінь віком майже 62 мільйони років. Він сформувався незабаром після події, яка призвела до зникнення динозаврів.
На думку авторів дослідження, це свідчить про те, що надзвичайно сухі умови в регіоні могли існувати вже в еоцені — геологічній епосі, яка завершилася близько 34 мільйонів років тому.
Дослідники також перевірили версію, що каміння могло потрапити до пустелі з Анд. Проте геологічні розрахунки показали, що породи протягом мільйонів років залишалися саме в межах Атаками.
Науковці припускають, що вирішальну роль у формуванні посухи могли відіграти не локальні геологічні процеси, а глобальні кліматичні зміни.
Близько 50 мільйонів років тому на Землі почалося поступове похолодання. Це призвело до змін у розподілі опадів і розширення посушливих зон у різних частинах планети.
У такому випадку Анди та течія Гумбольдта не створили пустелю, а лише посилили вже існуючі сухі умови.
Вчені вважають, що відкриття може змінити уявлення про те, як формувалися великі пустелі Землі. Крім того, Атакама залишається одним із найкращих природних аналогів Марса, тому її активно використовують для досліджень можливих умов існування життя на інших планетах.
