Мерилін Монро навіть через десятиліття після смерті залишається головною іконою світового шоу-бізнесу. Дослідники вважають, що актриса не просто стала зіркою, а свідомо створила образ, який зрештою почав жити власним життям.
Через кілька тижнів після смерті Мерилін Монро 4 серпня 1962 року художник Енді Воргол створив знаменитий “Диптих Мерилін”, використавши рекламне фото до стрічки “Ніагара” 1953 року. Робота стала символом того, як масова культура перетворює людину на продукт споживання, а саму Монро закріпила в історії як головну кінозірку ХХ століття.
Автори дослідження звертають увагу, що Мерилін Монро була не просто голлівудською знаменитістю. Норма Джин Бейкер, яка створила цей образ, залишалася серйозною драматичною актрисою та прихильницею системи Станіславського. На їхню думку, вона блискуче зіграла роль кінозірки, яку сама ж і придумала.
Попри популярний образ беззахисної жертви обставин, дослідники нагадують, що Монро була освіченою та амбітною жінкою. У її особистій бібліотеці налічувалося понад 400 книжок, серед яких особливе місце займали праці з психоаналізу, філософії та класична література.
Актриса також стала однією з перших жінок у Голлівуді, які відкрито виступили проти жорсткої студійної системи. На початку 1954 року, коли її фільми приносили великі прибутки студії 20th Century Fox, Монро отримувала лише 1500 доларів на тиждень.
Після успіху комедії “Свербіж сьомого року” вона відмовилася брати участь у новому проєкті студії та залишила знімальний майданчик. Керівництво припинило виплату зарплати, однак актриса вирушила до Нью-Йорка, де разом із фотографом Мілтоном Гріном заснувала власну продюсерську компанію.
Зрештою студія була змушена піти на поступки. Наприкінці 1955 року Монро підписала новий контракт, який гарантував їй по 100 тисяч доларів за кожен фільм, відсоток від касових зборів та право впливати на вибір режисера й оператора.
За словами біографів, Норма Джин чудово усвідомлювала, що Мерилін Монро є лише образом. Дружина Мілтона Гріна Емі згадувала випадок у Нью-Йорку, коли актриса під час прогулянки нібито миттєво “перетворилася” на Мерилін Монро, і вже за кілька секунд перехожі почали її впізнавати.
Секрет популярності образу полягав у його суперечливості. Монро поєднувала сексуальність і вразливість, створюючи враження беззахисної дівчини. Така комбінація дозволяла їй викликати симпатію як у чоловіків, так і у жінок.
Втім, із часом конфлікт між реальною людиною та створеним образом лише загострювався. На тлі психологічних проблем, депресії та залежності від медикаментів ситуація ставала дедалі складнішою.
Особливо важкими стали зйомки фільму “Неприкаяні”, сценарій до якого написав її чоловік Артур Міллер. Дослідники вважають, що картина фактично зафіксувала особисту кризу актриси, яка переживала непростий період життя.
Додатково здоров’я Монро підривали препарати, які широко використовувалися в Голлівуді того часу. Для підтримання працездатності акторам призначали стимулятори, а для боротьби з безсонням — сильнодійні снодійні. Актриса також вживала алкоголь разом із ліками.
Мерилін Монро померла у 36 років. Автори матеріалу зазначають, що її смерть збіглася із завершенням цілої епохи, коли Голлівуд почав змінюватися під впливом нових суспільних тенденцій, фемінізму та появи Нового Голлівуду.