Невеличке село Мала Токмачка в Запорізькій області не має статусу стратегічно переломної локації, проте для російських загарбників воно перетворилося на серйозну «психологічно-моральну втрату».
Окупанти тривалий час намагаються захопити цей населений пункт, але через власну професійну неспроможність не можуть закріпитися на позиціях. Ситуація навколо села вже стала приводом для жартів, оскільки ворог, який постійно марить захопленням великих міст, не здатний впоратися навіть із маленьким «бабко-селом».
На думку голови Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Івана Тимочка, надмірна увага загарбників до цієї точки пояснюється необхідністю хоч якихось переможних звітів на раніше відносно тихому Запорізькому напрямку. Росіяни намагалися підв’язати локальні бої до великої історії успіху, але зрештою просто потрапили в пастку власних ілюзій. Тимочко іронічно зазначає, що загарбникам не вдається взяти село просто тому, що вони «криворукі».
Теоретично ворог розглядав напрямок Мала Токмачка — Оріхів як можливість «зрізати» лінію фронту та вийти в тил українським силам у бік Запоріжжя. Проте всі ці плани були очевидними для ЗСУ, що дозволило ефективно стримувати противника. Для окупантів це місце має особливе значення ще й тому, що саме тут вони намагаються переконати себе у здатності перейти від оборони до контрнаступу після минулих операцій ЗСУ.
Попри всі зусилля РФ, на фронті існують значно важливіші ділянки з високою стратегічною активністю, де доцільність наступу була б вищою. Мала Токмачка залишається символом безплідних зусиль ворога, який витрачає величезні ресурси на об’єкт без вирішального значення. Наразі лінія фронту тут залишається стабільною, а чергові спроби штурмів лише підкріплюють статус села як іронічного мему про російську армію.