Рідкісні візити дорослих дітей до батьківського дому далеко не завжди є ознакою егоїзму чи старої образи. Психологи виявили приховану причину відчуження, яка передається у спадок разом із сімейними цінностями.
Про це повідомляє VegOut.
Часто батьки дивуються: син чи донька допомагають грошима, привозять повні торби їжі, але ніколи не залишаються надовго. Фахівці пояснюють, що це не невдячність, а несвідоме копіювання моделі стосунків з дитинства. Якщо дитина бачила, що турбота — це лише робота, забезпечення та побут, вона продовжує цей сценарій і в дорослому віці.
Емоційна «глухота» формується роками. У сім’ях, де було прийнято діяти, а не говорити про почуття, діти просто не вміють бути емоційно присутніми. Вони «відкуповуються» вчинками та фінансами, бо не мають звички до щирого діалогу. Любов у таких родинах асоціюється виключно із вирішенням практичних завдань.
Психотерапевти зазначають, що емоційний зв’язок залежить від здатності батьків реагувати на внутрішній стан дитини, а не лише на її оцінки чи поведінку. Якщо цього досвіду не було, доросла дитина відчуває незручність під час близького контакту і намагається якомога швидше піти, виконавши «програму допомоги».
Ця дистанція виникає не через гучні скандали, а поступово. Незручність бути поруч передається з покоління в покоління з тією ж надійністю, що й сімейні реліквії. У результаті діти люблять батьків і вдячні їм, але просто не знають, про що з ними мовчати або розмовляти, крім побутових справ.