Коли мова заходить про боротьбу зі зміною клімату, людство зазвичай покладається на дорогі технології.
Проте нове дослідження швейцарських учених доводить: звичайні бобри виконують цю роботу значно ефективніше, перетворюючи річки на потужні сховища вуглецю, — інформує Експерт з посиланням на Earth та Nature Communications.
Прихований механізм очищення повітря
Науковці протягом 13 років спостерігали за ділянкою на півночі Швейцарії, де оселилися бобри. Результати виявилися приголомшливими: створені тваринами водно-болотні угіддя накопичили 1194 тонни вуглецю. Це приблизно 10,1 тонни CO2 на гектар щороку — показник, який у десятки разів перевищує можливості звичайних річкових систем.
Цей унікальний механізм працює завдяки сповільненню води. Греблі перетворюють швидкі струмки на широкі розливи, де органічні осади не змиваються течією, а осідають на дно.
Мертва деревина та рештки рослин накопичуються шар за шаром, надійно утримуючи вуглець під водою протягом десятиліть. Створені таким чином вологі ґрунти здатні вбирати неорганічний вуглець у 14 разів інтенсивніше, ніж сусідні лісові масиви.
Маленька тварина — великий результат
Дослідники підрахували, що якщо дозволити бобрам вільно заселити всі придатні заплави, вони зможуть компенсувати майже 2% щорічних викидів вуглецю в масштабах цілої країни.
Це неймовірний результат для процесу, який не потребує державних інвестицій чи будівництва спеціальних заводів. Попри сезонні коливання, коли влітку болота можуть на короткий час виділяти газ, у довгостроковій перспективі боброві греблі залишаються надійними сховищами для парникових газів.
Такі ландшафти є унікальними ще й тому, що вуглець залишається «ув’язненим» у відкладах доти, доки стоїть гребля. Окрім кліматичної користі, бобри сприяють відновленню біорізноманіття, створюючи домівки для сотень видів птахів та риб.
Водно-болотні угіддя також працюють як природні нирки ландшафту, ефективно очищуючи воду від забруднень та перетворюючи повернення цих гризунів на важливу частину нової кліматичної політики Європи.