В Україні назріла критична потреба у реформуванні системи мобілізації. Головна проблема полягає не в дефіциті законів, а в методах їхнього виконання, які підривають довіру суспільства. Про це повідомляє Експерт з посиланням на заяву народної депутатки Соломії Бобровської.
Втрата довіри та «силова» мобілізація
За словами депутатки, чинних законодавчих норм цілком достатньо для проведення призову. Проте агресивні методи роботи територіальних центрів комплектування (ТЦК) створюють зворотний ефект. Застосування сили при врученні повісток лише провокує спротив та поглиблює прірву між державою та громадянами.
«Агресія породжує агресію», — констатувала Бобровська. Вона наголосила, що випадки, коли людей фактично «викрадають» з вулиць, не дають реального результату для фронту, але знищують залишки мобілізаційного потенціалу через страх і недовіру.
Питання справедливості: села проти міст
Одним із найбільш болючих аспектів залишається нерівномірність призову. У суспільстві зростає обурення через те, що в сільській місцевості мобілізація часто має масовий характер, тоді як у великих містах або серед певних привілейованих кіл громадяни знаходять способи уникнути служби.
Як пропонують реформувати систему
Для виходу з кризи політики пропонують чітко розмежувати повноваження всередині структури мобілізації. Головні ідеї реформи включають:
- Розподіл функцій: окремі підрозділи мають відповідати за оповіщення, інші — за безпосереднє вручення повісток, а треті — за організаційні процеси.
- Залучення поліції: пропонується ширше залучати правоохоронців, але виключно для забезпечення законності процесу, а не для застосування примусу.
- Прозорість: зробити принципи призову зрозумілими для кожного громадянина, щоб зняти підозри у корупції чи вибірковості.
Мета таких змін — перетворити мобілізацію з «полювання на людей» на прозорий і справедливий державний процес, заснований на законі, а не на тиску.
