На четвертому році повномасштабної війни питання мобілізації стало одним із найгостріших маркерів суспільної напруги.
Соціолог Олексій Антипович у коментарі для “Радіо Свобода” пояснив, що конфліктні ситуації виникають не через заперечення потреби обороняти державу, а через методи, якими здійснюється призов. Як повідомляє Експерт, ключовою проблемою стає так звана “бусифікація”, яка підриває довіру до державних інституцій.
Конфлікт поколінь та ставлення до методів ТЦК
Дослідження демонструють чіткий поділ думок за віковою ознакою. Старше покоління здебільшого підтримує мобілізаційні процеси, вважаючи їх необхідними для виживання нації.
Водночас молодь висловлює значно більше скепсису, зосереджуючи увагу на порушеннях прав людини під час затримань. Соціолог зазначає, що дії представників ТЦК та Національної поліції безпосередньо впливають на загальний рівень довіри до влади, створюючи тривожні прецеденти в тилу.
Нові лінії поділу: кухня проти окопу
Антипович наголошує, що традиційні для України розбіжності між Сходом та Заходом або мовне питання фактично зникли з публічного дискурсу. Натомість з’явився новий, болючий розкол — соціальний контраст між родинами військовослужбовців та тих, хто уникає служби.
Ситуація, коли в одній родині чоловік загинув на фронті, а в іншій — місяцями не виходить із квартири, створює глибоку психологічну прірву, яка розділяє суспільство значно сильніше за будь-які політичні чинники.
Географія небезпеки та песимізм молоді
Ще одним фактором напруги є різниця у сприйнятті війни жителями прифронтових територій та глибокого тилу. Чим ближче людина перебуває до зони бойових дій, тим гострішим є відчуття екзистенційної загрози.
Крім того, соціологи фіксують зростання песимізму серед молодих людей порівняно зі старшим поколінням, яке демонструє більшу витривалість. Окрему складність створює ставлення до біженців за кордоном, що також стає приводом для гострих дискусій всередині країни.
