Варшава розпочинає масштабну юридичну битву проти Російської Федерації, вимагаючи компенсації за десятиліття радянської окупації та злочини сталінського режиму.
За попередніми оцінками, сума позову може не лише зрівнятися, а й суттєво перевищити аналогічні претензії до Німеччини, які раніше оцінювали у 1,3 трильйона євро. Цей крок стане остаточним рахунком за зруйновані долі, втрачені території та економічне виснаження країни протягом Другої світової війни та чотирьох десятиліть холодної війни, інформує портал Експерт з посилання Financial Times.
Прем’єр-міністр Дональд Туск уже доручив фахівцям Інституту військових втрат підготувати так званий «Східний звіт», який має стати фундаментом для майбутніх судових розглядів.
Директор установи Бартош Гондек наголошує, що нова робота буде значно масштабнішою за дослідження нацистських звірств, адже радянський вплив тривав значно довше і мав глибші деструктивні наслідки для польського суспільства.
Історики намагаються задокументувати кожну деталь: від примусового вивезення ресурсів до довгострокового гальмування розвитку цілої нації під контролем Москви.
Основними пунктами позову стануть не лише воєнні злочини, а й колосальні економічні збитки та втрата значних територій на сході, які СРСР анексував після 1945 року.
Робота дослідників ускладнюється тим, що Кремль продовжує тримати свої архіви під замком, а багато ключових документів були цілеспрямовано знищені або сфальсифіковані ще за радянських часів. Проте польська сторона розглядає цей процес як останній шанс встановити справедливість, поки ще живі свідки тієї епохи, здатні дати офіційні свідчення проти окупантів.
Цей юридичний наступ розгортається на тлі загострення гібридної війни, адже Москва не припиняє провокації та навіть порушує повітряний простір Польщі бойовими дронами.
Водночас Варшава демонструє неабияку дипломатичну гнучкість: поки стосунки з Кремлем остаточно розірвані, діалог із Берліном стає дедалі конструктивнішим. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц уже зробив кілька важливих кроків назустріч полякам, включаючи повернення викрадених культурних цінностей, що дозволяє польському уряду зосередити весь свій гнів та юридичні ресурси на притягненні до відповідальності саме Росії.