Поки цивілізований світ обговорює нові шляхи стримування російської агресії, у Кремлі продовжують шліфувати фасад «народної єдності». Прессекретар російського диктатора Дмитро Пєсков видав чергову порцію пропаганди, заявивши про нібито «вражаючу» популярність Володимира Путіна серед усіх поколінь росіян.
За версією Кремля, навіть масовий продаж сувенірів із портретом воєнного злочинця є доказом «щирої любові», а не результатом десятиліть насаджуваного культу особистості.
Речник диктатора стверджує, що в РФ спостерігається повна консолідація суспільства, а Путін користується довірою «від малого до великого». Ця заява звучить особливо цинічно на тлі повідомлень про примусову мілітаризацію дитячих садків та шкіл у Росії, де малечу змалечку вчать вмирати за інтереси Кремля, інформує Експерт з посиланням на росЗМІ та виступи представників Офісу президента.
Путін як «раб війни»: погляд із Мюнхена
Зовсім іншу картину світу змалював Володимир Зеленський під час Мюнхенської безпекової конференції 14 лютого 2026 року. Український лідер наголосив, що за пафосними промовами Пєскова ховається людина, яка повністю втратила зв’язок із реальністю.
- Відсутність звичайного життя: Путін не живе як нормальна людина, він не буває на вулицях чи в кафе, а його інтереси обмежені лише збереженням влади.
- Раб власної агресії: Зеленський назвав диктатора «рабом війни», який не може уявити свого існування без бойових дій та територіальних загарбань.
- Історичні галюцинації: Замість того, щоб чути потреби свого народу, Путін «радиться» з імперськими привидами Петра I та Катерини II, мріючи про відновлення імперії.
Ціна «народної любові» в цифрах
Поки Пєсков вихваляється продажами мерчу, реальна ціна путінської політики вимірюється не в чашках, а в тисячах життів. На тій же конференції в Мюнхені Зеленський навів шокуючу статистику: лише на Донецькому напрямку Росія платить приблизно 156 солдатів за кожен кілометр окупованої землі.
Щомісячна мобілізація 40 тисяч осіб у РФ свідчить не про «любов», а про безперервну роботу м’ясорубки, якою Путін намагається закрити прогалини у своїй стратегії. Культ особистості, який вибудовує Пєсков, — це лише димова завіса для прикриття тотальної ізоляції диктатора, який боїться власного народу більше, ніж міжнародних санкцій.