Українці активно обговорюють у Мережі незвичну законодавчу ініціативу, яка передбачає можливість укладення шлюбу з 14 років за певних умов. Йдеться про проєкт нового Цивільного кодексу України, запропонований керівництвом Верховної Ради.
Ініціатива вже викликала шквал критики, бо фактично цим намагаються узаконити сексуальні стосунки з неповнолітніми. І замість відповідальності за скоєний злочин — секс з малолітньою особою, підмінити на нібито законне створення сім’ї.
Перевірка реакції суспільства та відволікання уваги
За словами сімейної психологині Лариси Шкловцової, інформація про ініціативи зміни шлюбного віку може бути перевіркою суспільства.
«Гадаю, що поки це лише намагання побачити реакцію суспільства на доволі резонансну тему. Або ж це банальне відволікання уваги суспільства від більш значущих проблем, які є в країні, яка веде війну. Що саме насправді, я не знаю. Працюючи з підлітками, я можу сказати, що 14 років — це якраз пік підліткового віку, коли у людини триває усвідомлене формування власного „я“. Підкреслюю, саме формування, бо 14 років — це ще не сформована особистість», — розповідає ТСН.ua сімейна психологиня Лариса Шкловцова.
Психологічна та соціальна неготовність підлітків
Психологиня підкреслює, що підлітковий вік зараз значно триваліший, ніж у ті часи, коли панував феодальний устрій, і у дружини брали малолітніх дівчат не питаючи їхньої згоди.
«У ті часи не було тривалого навчання, такого технологічного розвитку суспільства, як зараз — комп’ютерів, телефонів. І можливо, тоді шлюб у 14 років був нормою. Я думаю, що наші підлітки ні психологічно, ні фізично, ні соціально не готові наразі нести ту відповідальність, яка покладається на них після шлюбу», — додає психологиня.
Лариса Шкловцова підкреслює, що сама законотворча ініціатива звучить для неї дуже дивно, бо поняття шлюбу — це готовність нести відповідальність за фінансовий, емоційний, психологічний аспекти партнерів по шлюбу.
«Зрештою, особа в 14 років — це ще дитина! Яка не здатна нести жодну з перерахованих відповідальностей. У такому віці у дитини ще змінюється будова тіла, вона ще до кінця не приймає сама себе! Підлітки до кінця не розуміють, які вони, і яке вони місце займають у своєму класі та референтній групі. А тут їм пропонують свідомо обрати когось собі у пару. Це просто абсурдна ситуація з психологічної точки зору», — додає Лариса Шкловцова.
Пріоритети віку: пошук власного «я»
Експертка пояснює, що кожен віковий період життя людини має свої чутливі питання. Для підлітків, яким зараз 14 років, навіть не навчання — найголовніше питання.
«У віці 14 років дитина знаходиться у пошуку відповіді на головне питання: „Хто я? Яке я займаю місце у середовищі однолітків, ким я хочу бути і що мені потрібно зробити, щоб стати тим, ким я хочу бути“. Для них саме це найголовніше. Це дуже важливий період у житті дитини для мотивації, зростання самосвідомості. І одруження чи шлюб, як на мене, зовсім тут не вписуються, бо дуже рано, не на часі», — каже Лариса Шкловцова.
Питання лобіювання та ризики легалізації сексуальних збочень
Щодо версії про узаконення сексуальних стосунків з неповнолітніми завдяки цим законодавчим змінам, то психологиня каже, що їй би не хотілося вірити, що в Україні багато чоловіків, які цього прагнуть або мають якісь сексуальні збочення. Врешті, Україна — це не Африка чи Азія, де видавати дівчат заміж без їхньої згоди — норма, навіть у такому юному віці.
«Мене оточують чудові чоловіки, гарні фахівці. І я не бачу масових в Україні проявів якихось збочень. Тому не знаю, чим керуються законодавці, пропонуючи такі зміни до Цивільного кодексу. Але закони теж хтось лобіює, тому цікаво, чим керуються ці люди, пропонуючи такі неоднозначні зміни», — додає фахівчиня.
«Дитина народить дитину»
Вона підкреслює, що дівчинка у 14 років — це дитина, і якщо вона завагітніє, то дитина народить ще одну дитину. І такі перспективи мають хвилювати батьків дітей.
«Звісно, у нас є жінки, які народжують дітей у 16 чи 17 років. Оглядаючись на своє минуле, переважно всі вони кажуть, що зробили помилку через кохання, яке затьмарило голову. Ці жінки розповідають, що коли народили другу дитину у 36 років, то добре відчули, що першу дитину виховували не вони, а їх батьки, а вже за виховання другої взялися самі. Тобто у більш стабільні часи дівчата-підлітки не були готовими до материнства та шлюбу. Що вже казати про наші часи, коли в країні війна, підвищена тривога, відсутність елементарної стабільності», — підсумовує Лариса Шкловцова.