Вчені вважають, що у разі критичної загрози зіткнення з астероїдом людство теоретично може відвернути катастрофу за допомогою ядерного вибуху. Нове комп’ютерне моделювання та експерименти показали: такий сценарій не обов’язково призведе до розпаду космічного тіла на небезпечні уламки.
Про це повідомило видання Science Alert.
Дослідження свідчить, що астероїди здатні витримувати значно більші навантаження. Ба більше — під дією екстремального удару вони можуть навіть зміцнюватися. Це відкриття змінює уявлення про ризики ядерного сценарію планетарного захисту, адже зменшує ймовірність того, що після вибуху до Землі полетить рій уламків.
Команда науковців, до якої увійшли фізики з Оксфордського університету та представники стартапу Outer Solar System Company (OuSoCo), досліджувала поведінку залізного метеорита під впливом сильного опромінення. За словами співзасновниці OuSoCo Мелані Бохманн, аналізи підтвердили зростання міцності матеріалу приблизно у 2,5 раза на мікроскопічному рівні.
Вчені нагадують, що нині основним перевіреним методом захисту вважається кінетичний ударник — як у місії DART, коли апарат навмисно врізався в астероїд. Водночас такий підхід має багато невизначеностей: помилка в розрахунках або неочікувана реакція матеріалу може лише відтермінувати зіткнення з Землею або змінити траєкторію непередбачувано.
Щоб краще зрозуміти ці ризики, дослідники вперше змогли в реальному часі й неруйнівним методом спостерігати, як метеорит деформується та адаптується до екстремальних умов. Експерименти проводили на прискорювачі частинок Super Proton Synchrotron у центрі HiRadMat Європейської організації ядерних досліджень — CERN. Зразок залізного метеорита Кампо-дель-Сьєло опромінювали короткими імпульсами протонного пучка різної інтенсивності.
Датчики зафіксували, що матеріал спочатку розм’якшувався та згинався, а потім знову ставав міцнішим. Крім того, він ефективніше розсіював енергію за сильніших ударів. Це пояснює, чому попередні лабораторні моделі часто давали суперечливі результати щодо міцності астероїдів.
Науковці наголошують: механічні властивості космічних тіл змінюються в режимі реального часу, тому їх не можна вважати сталими, як це часто роблять у моделях відхилення. Надалі команда планує дослідити астероїди з іншим складом, адже більш неоднорідні породи можуть поводитися інакше.
За словами співзасновника OuSoCo Карла-Георга Шлезінгера, світ має бути готовим до місії ядерного відхилення з високою точністю, хоча провести повномасштабні випробування заздалегідь неможливо. Водночас учені підкреслюють: у разі реальної загрози найімовірніше, застосують дистанційний ядерний вибух поблизу астероїда, щоб випарувати частину його поверхні та змінити орбіту, не руйнуючи тіло повністю.