Наприкінці січня в Китаї втратили посади двоє високопоставлених генералів, членів Центральної військової ради (ЦВР) — заступник голови ради Чжан Юся та очільник китайського Генштабу Лю Чженьлі. Нині вони перебувають під слідством через «серйозні порушення дисципліни та законності»: в Китаї таке формулювання часто вживають на позначення корупційних злочинів.
Обидва генерали стали останніми в досить довгому списку ключових партійних і державних лідерів, відправлених у відставку або під слідство за останні три роки. Активізацію чисток керівництва зазвичай пов’язують із прагненням Сі Цзіньпіна зміцнити одноосібне лідерство після того, як 2022 року ХХ з’їзд компартії Китаю затвердив його в ролі лідера країни на третій термін.
Однак чистки в армійських лавах вирізняються навіть на цьому тлі. До Центральної військової ради КНР з’їзд КПК 2022 року обрав сімох, включно із самим Сі (він як генсек КПК обіймає посаду голови ради), на сьогодні п’ятьох із них позбавлено посад. Центральна військова рада — не просто головний орган військового управління (Міністерство оборони, особливо за Сі, відіграє другорядну роль). ЦВР визначає стратегію військового будівництва, управляє армією, стежить за її політичною лояльністю, формує та розподіляє оборонний бюджет, їй безпосередньо підпорядковуються внутрішні війська, військова поліція та чимала частина розвідувальної спільноти країни. У разі війни або іншої надзвичайної ситуації саме рада виконує роль центру управління всією країною.
Отже, йдеться про звільнення п’ятьох представників вищого керівництва країни — у жодному іншому секторі партійного або державного апарату чисток настільки високого рівня не відбулося. А до цих п’ятьох варто додати ще зо два десятки генералів рівня командувачів родами військ і їхніх заступників, начальників штабів і керівників департаментів ЦВР, також усунених із посад, і масштабні чистки в територіальних командуваннях. Пояснити такі масштаби чисток самим лише бажанням Сі посилити контроль над країною не можна: до того ж практично всі вищі генерали, звільнені останнім часом, отримали звання та призначення за особистим вибором Сі — вочевидь, підозр у нелояльності до лідера щодо них тоді не було.
«Перетасування» армійських кадрів спровоковане відразу кількома чинниками, більшість із яких так чи інак пов’язана з планами Сі щодо повернення Тайваню «до рідної гавані». Позиція «Тайвань — це Китай» є в КНР офіційною (2005 року в країні навіть ухвалили закон про неприпустимість проголошення незалежності Тайваню та правочинність застосування збройних сил, аби завадити цьому). Сі займає досить жорстку позицію стосовно цього питання: достатнім приводом для військової операції йому здається навіть намір Тайваню оголосити себе не-Китаєм. З огляду на настрої більшості тайванців і нинішньої керівної коаліції на острові, бойові дії давно перейшли з розряду гіпотетичної ймовірності до розряду реального кроку КНР уже найближчим часом.
Саме тому підготовка до «відновлення конституційного ладу на Тайвані» стала для Сі однією з ключових тем. Велика реформа збройних сил, яку він запустив 2016 року, фактично мала побудувати «армію для однієї війни» — за Тайвань. Завдання значно масштабніше, нім може здатися на перший погляд, адже за спиною Тайваню стоять США. Тож, аби здобути перемогу в цій війні, необхідно не лише розгромити тайванську армію, а й стримати американців від виступу на боці острів’ян. Але загалом величезні кошти виділялися саме на підготовку єдиної операції.
У межах реформи армія отримала не тільки більше грошей, а й більше свободи для укладання контрактів, зокрема з приватними компаніями. Теоретично це мало підвищити ефективність закупівель. На практиці ж розігнало корупцію у збройних силах до небачених раніше масштабів. 2023 року стало зрозуміло, що корупція прямо загрожує стратегічним цілям, поставленим Сі. Перевірка стану сил і засобів Ракетних військ (саме цей рід військ у КНР відповідає за ядерне стримування) засвідчила невідповідність одних систем заявленим технічним характеристикам і «обмежену боєздатність» інших. Під сумнівом опинилася готовність Китаю стримувати США в майбутньому конфлікті навколо Тайваню.
Корупційний скандал обернувся відставками й арештами десятків генералів у Ракетних військах, включно з їхнім командуванням. Заарештовано також колишнього керівника оборонного відомства Вей Фенхе (до 2017 року він командував Ракетними військами) і чинного на той момент міністра оборони Лі Шанфу (на початку 2020-х він був керівником департаменту розроблення озброєнь ЦВР і мав безпосередній стосунок до закупівель в інтересах Ракетних військ). Лі був першим членом ЦВР, який потрапив у нову хвилю чисток в армії, а на посаду міністра оборони його було призначено за особистою рекомендацією Чжан Юся. Доти Чжан, особисто знайомий із Сі з підліткового віку (їхні батьки дружили), був довіреною особою лідера країни. Інцидент із рекомендацією Лі Шанфу став, імовірно, першим серйозним розламом у їхніх стосунках.
Скандал у Ракетних військах призвів до початку масштабних перевірок у збройних силах, які ще більше зачепили Чжана та його найближче оточення. Чжан особисто курував деякі напрями в розробленні озброєнь, а його протеже відповідали за закупівлі, зокрема для ППО та частин РЕБ. За цими напрямами 2024 року було виявлено серйозні порушення. Ослаблення фракції Чжан Юся, який мав величезний вплив в армії, спровокувало початок міжфракційної боротьби між різними угрупованнями у військовому керівництві. Чжану вдалося перемогти в цій сутичці: 2025 року під слідство потрапили члени ЦВР адмірал Мяо Хуа та генерал Хе Вейдун, які, своєю чергою, активно розслідували корупційні обвинувачення проти самого Чжана. Проте, як видно, противники Чжана змогли зібрати досить переконливі матеріали на нього самого та передати їх Сі Цзіньпіну. Вже навесні 2025 року почалися арешти його соратників.
Іще одним чинником, що спровокував чистки в армії (і зростання недовіри між Сі та Чжаном), стала позиція частини вищого військового керівництва щодо підготовки операції проти Тайваню. Сі вимагав у найкоротший термін забезпечити можливість проведення такої операції і в організаційному, і в матеріальному плані. Військові керівники ніколи не ставили під сумнів саму ідею військової операції, але оперативної підготовки до неї не підтримували, а в очах Сі, ймовірно, й узагалі саботували. Відомо, що й Лі Шанфу, й Чжан Юся виступали за «ґрунтовнішу» (читай — тривалішу) підготовку. Чжану також небезпідставно приписують блокування кроків зі збільшення штатного складу та посилення морської піхоти, що входить до складу ВМФ. Він хотів, щоб основна роль у захопленні Тайваню належала армії, попри відсутність у неї відповідних засобів і підготовки.
Якими були їхні мотиви — справді краще підготуватися до війни чи приховати нецільову витрату коштів — невідомо. Але їхні погляди рішуче не відповідали політичним цілям Сі та, головне, ігнорували міжнародні реалії — Тайвань може проголосити незалежність у найближчому майбутньому, геть не звертаючи уваги на неготовність КНР воювати. Незгода частини генералітету з ідеєю випереджальної підготовки до війни стала ще одним аргументом для Сі на користь заміни керівництва збройних сил на людей, які беззаперечно виконають його волю.
Остання ймовірна причина для чисток (принаймні для їх останнього акту в січні цього року) також пов’язана з Тайванем, хоча й опосередковано. Річ у тім, що саме тайванські коментатори — численні блогери та деякі ЗМІ — ще навесні минулого року першими почали «розганяти» історію про те, що Чжан Юся та Лю Чженьлі готують військовий переворот, аби відсторонити Сі від влади. Картинка для такої конспірологічної теорії складалася ідеальна. Генерали мали розгалужені зв’язки в армії, а Чжан — і поза її межами, у високих партійних колах (як син одного з високопоставлених генералів часів заснування КНР, він особисто знайомий із багатьма вищими партійними функціонерами, зокрема з колишнім лідером КНР Ху Цзіньтао), а отже, мали змогу підготувати переворот. Корупційне розслідування загрожувало їм та їхнім близьким, відповідно, був привід вдатися до надзвичайних заходів.
До літа 2025 року інтернет уже заполонили «подробиці» майбутнього перевороту, й Чжан у цих розповідях перетворився на головного опонента й головну загрозу для всього режиму Сі. Не має значення, що було правдою в цих розповідях (і чи була вона там узагалі) і наскільки китайський лідер в історію вірив: залишити без уваги ці розмови Сі не міг, тож відсторонення Чжан Юся було неминучим. До речі, «прощальні листи» Чжана, в яких він виступає борцем за демократію, і «достовірні дані» щодо спроби захоплення Сі людьми Чжана та Лю Чженьлі в середині січня надихаються сьогодні тим самим міфом, запущеним майже рік тому в соцмережі саме з Тайваню.
Чистки у збройних силах КНР — неминуча реакція на те, як люди, колись віддані Сі, підвели його та поставили під удар його стратегічні плани щодо Тайваню. Тепер утілення цих планів доведеться довірити новому поколінню керівників — у надії, що вони впораються краще. Але ці чистки також означають, що Сі не відмовився від своїх планів щодо Тайваню і нині розглядає військову операцію як можливу.
Головні рішення лідерів, дипломатія і геополітика — усе це в розділі «Світ».