Справжня загадка Північної Атлантики ховається не на поверхні, а глибоко під водою. Дослідники виявили під Бермудським архіпелагом дивний шар гірських порід завтовшки 20 кілометрів. Подібних утворень раніше не знаходили більше ніде у світі.
Це відкриття може пояснити геологічну аномалію островів, які ніби “плавають” над навколишнім океаном, хоча вулкани там давно згасли, розповідає Live Science.
Що за структуру знайшли геологи і як вона утворилася?
Зазвичай під дном океанічної кори одразу починається мантія, але на Бермудах ситуація інакша. Провідний автор дослідження Вільям Фрейзер із Наукового інституту Карнегі зазначає, що всередині тектонічної плити, на якій розташовані острови, існує додатковий масивний прошарок.
Хоча походження цього шару до кінця не зрозуміле, він проливає світло на давню загадку регіону. З деталями дослідження можна ознайомитися в журналі Geophysical Research Letters.
Острови лежать на океанічному піднятті, де кора значно вища за навколишню територію. Це дивно, адже останнє виверження вулкана тут відбулося 31 мільйон років тому. Зазвичай острови, як-от Гаваї, існують завдяки “гарячим точкам” у мантії, що підіймають дно. Коли тектонічний рух зміщує кору вбік від джерела тепла, підняття, як правило, осідає. Проте на Бермудах цього не сталося.
Виявлена “гігантська структура” свідчить про те, що остання вулканічна активність могла загнати мантійну породу в кору. Там вона застигла, утворивши своєрідний кам’яний “пліт”. Саме цей шар, який має меншу щільність, ніж навколишні породи, підіймає океанічне дно приблизно на 500 метрів.
Як проходило дослідження?
Щоб “зазирнути” під землю на глибину до 50 кілометрів, вчені Фрейзер і Джеффрі Парк з Єльського університету використали дані сейсмічної станції на Бермудах. Вони проаналізували, як змінюються сейсмічні хвилі від далеких землетрусів, проходячи крізь надра архіпелагу. Результати показали наявність аномально товстого шару породи.
Геолог Сара Мацца зі Сміт-коледжу, яка не брала участі в цьому дослідженні, підтверджує унікальність регіону. Її власний аналіз показав, що місцева лава містить мало кремнезему, але багата на вуглець, який походить із глибин мантії. Ймовірно, цей матеріал потрапив туди ще під час формування суперконтиненту Пангея (між 900 і 300 мільйонами років тому).
Оскільки Атлантичний океан відносно молодий, він зберігає сліди тих процесів, на відміну від старіших Тихого чи Індійського океанів.
Зараз науковці планують дослідити інші острови, щоб з’ясувати, чи є Бермуди унікальним явищем, чи подібні приховані шари існують і в інших куточках планети.