Такий звичний жест ніжності, як поцілунок, здається виключно людським. Проте нове дослідження британських учених свідчить, що перший поцілунок відбувся задовго до появи Homo sapiens, які з’явилися близько 300 тис. років тому. Він навіть не належить представнику роду Homo, який виник 2 млн років тому. Перший поцілунок належить далекому предку сучасних людей і великих мавп близько 21 мільйон років тому.
Дослідники з Оксфордського університету проаналізували поведінку приматів і низки інших тварин, аби простежити еволюцію орального контакту “рот у рот”. Згідно з їхніми висновками, поцілунки не є унікальною людською рисою: їх фіксують у шимпанзе, бонобо, вовків, лугових собак, білих ведмедів та альбатросів. Саме тому команда вчених сформувала еволюційне “генеалогічне дерево” та визначила, коли ця поведінка вперше могла з’явитися.
У статті, опублікованій у журналі Evolution and Human Behavior, вчені дали строге наукове визначення поцілунку, який назвали неагресивний орально-оральний контакт із рухом губ або ротового апарату, без передачі їжі. Це дозволило уникнути плутанини та чітко відрізнити поцілунок від доглядової поведінки чи годування.
За словами еволюційної біологині та авторки дослідження докторки Матильди Бріндл, спільний предок людей, шимпанзе та бонобо вже мав звичку цілуватися. Учені вважають, що ця поведінка могла виникнути як продовження соціального грумінгу або як спосіб оцінки здоров’я та сумісності потенційного партнера.
“Ми вважаємо, що поцілунки, ймовірно, еволюціонували близько 21,5 мільйона років тому у великих мавп”, — стверджують вчені.
Цікаво, що поцілунки могли бути поширеними не лише в Homo sapiens, а також в неандертальців. Крім того, сліди спільного мікробіому, зокрема бактерій ротової порожнини, свідчать, що неандертальці та ранні Homo sapiens протягом сотень тисяч років регулярно обмінювалися слиною.
Попри значний прорив у встановленні дати виникнення поцілунків, головне питання залишається відкритим, навіщо еволюції знадобився поцілунок? Науковці сподіваються, що нові дослідження допоможуть краще зрозуміти природу цієї універсальної поведінки, яку людство поділяє з багатьма видами тварин.