Десятиліття наукових досліджень підтверджують, що фізична активність є потужним чинником захисту мозку від когнітивного зниження, включно з деменцією. Нове велике дослідження в рамках Фремінгемського серцевого дослідження у США надало одні з найпереконливіших доказів цього: активний спосіб життя після 45 років значно знижує ризик розвитку деменції, навіть у людей із генетичною схильністю до хвороби Альцгеймера.
Дані базувалися на понад 4 290 учасниках когорти “Нащадок” Фремінгемського дослідження, які з 1970-х років регулярно повідомляли про рівень своєї фізичної активності. Аналіз показав, що активність у середньому (45–64 роки) та літньому віці (65+) є ключовою для збереження когнітивного здоров’я. Учасники з найвищим рівнем активності мали на 41–45% менший ризик розвитку деменції порівняно з найменш активними. Цей ефект зберігався навіть після врахування віку, освіти, гіпертонії та діабету.
Вчені також досліджували вплив генетичного фактора ризику — алеля APOE ε4. У середньому віці регулярна фізична активність знижувала ризик деменції лише у тих, хто не мав цього генетичного фактора. Проте у старшому віці (65+) активність приносила захист як носіям APOE ε4, так і тим, хто його не має, що свідчить про потужний захисний ефект руху навіть для генетично схильних людей. Фізична активність у ранньому дорослому віці (26–44 роки) прямого впливу на ризик деменції не показала.
Вчені пояснюють, що регулярний рух покращує кровопостачання мозку, стимулює нейропластичність і зменшує хронічне запалення — фактори, що допомагають зберігати когнітивні функції. Автори дослідження наголошують, що результати підтверджують важливість активного способу життя у будь-якому віці, але найбільшу користь він приносить у середньому та літньому віці.
Дослідження має певні обмеження: активність оцінювалася самостійно учасниками, а більшість когорти була європейського походження, що може обмежувати узагальнення результатів на інші популяції.