Президент РФ Володимир Путін кинув сто п’ятдесят тисяч військових на взяття Покровська, зазнавши десятки тисяч втрат, тому що він веде війну не лише проти України, а й боротьбу волі з президентом США Дональдом Трампом.
Про це пише Марк Галеотті у статті для The Times.
Президент Зеленський стверджував, що «Росія боїться рішучих дій США і прагне використати Покровськ, аби продемонструвати успіх на полі бою». Це частково відповідає дійсності, але намір Москви, очевидно, інший: не стільки уникнути нового американського тиску, скільки повернути прихильність Трампа.
Нещодавнє рішення Сполучених Штатів нарешті посилити санкції проти російської нафти, ймовірно, менше пов’язане зі щирою підтримкою Києва і більше — із намаганням схилити Москву до поступки, яку Трамп зміг би подати як доказ можливості миру і своєї здатності укладати «великі угоди».
«Путін намагається показати свою непоступливість — спершу демонстрацією нових ядерних систем, а тепер і черговою перемогою. Меседж адресований американському президентові, який прагне підтримувати сторону переможця: мовляв, переможець — не Київ, а Москва. Здається неймовірним, що Зеленського можна змусити до тієї моделі мирної угоди, яку, судячи з усього, лобіює Трамп. Однак Путін, схоже, сподівається, що, здобувши підтримку США, він отримає укріплені міста без потреби у штурмі», — вважає він.
Ситуація у Покровську
Бої за Покровськ і загалом за Покровсько-Мирноградську агломерацію є кульмінацією російського наступу цього року. За даними Генштабу, до третини всіх атак противника відбуваються саме на Покровському напрямку.
Росіяни продовжують концентрувати основні зусилля на Покровському напрямку, але українські оборонці здійснюють комплексні заходи для ефективного вогневого ураження противника й виснаження його резервів
Покровськ — головний залізничний та автомобільний вузол (шосе Т0504) для постачання боєприпасів, палива, персоналу, озброєння й техніки Силам оборони в Донецькій області. Втрата міста може перервати цей шлях, ускладнити логістику для оборони Краматорська, Слов’янська й інших укріплених районів.
Росіяни намагаються перерізати цю артерію, зосередивши тут найчисленніше угруповання (до 110 тисяч особового складу). Подальша оборона дозволяє утримувати транспортні коридори, що критично важливі для збереження свободи маневру Сил оборони та запобігання ізоляції їх передових позицій.