Українські підрозділи перейшли в контрнаступ на ділянках, де росіяни влітку зуміли прорватися. Невеликі штурмові групи супротивника просувалися вглиб території біля Добропілля — на окремих напрямах вони захопили ланцюг сіл і створили виступи, що загрожували стійкості передового рубежу.
Щоб перервати цей імпульс, командування ЗСУ відправило взводи й танкові підрозділи відбивати села — зокрема Грузьке та Веселе. Якщо операція в Грузькому пройшла “гладко”, то бій у Веселому виявився запеклішим: після вуличних боїв, зачисток домівок і дронових ударів підрозділ військового із позивним “Тарантіно” знищив там близько десяти ворогів, не втративши особового складу.
“Після цього ми зайшли всередину та почали зачищати територію. Кожен будинок, кущ і підвал”, — розповів командир взводу з “Тарантіно”.
Його побратим, майор Євген Лігерко з 93-ї бригади “Холодний Яр”, підкреслив: “У них є певний локальний успіх. Це не сильно змінює загальну картину. У росіян немає чіткого плану — вони рухаються за інерцією”.
“Доказ того, що ми не програємо”
За словами головнокомандувача Олександра Сирського, з початку операцій українські сили звільнили близько 330 кв. км, з яких понад 170 кв. км вже надійно захищені від ворожих контратак. За оцінками командира, Росія втратила близько 3 520 осіб, майже 1 988 загиблих; деякі ворожі підрозділи опинилися в оточенні, операції проти них тривають.
Тактика росіян змінилася: замість великих колонами бронетехніки вони дедалі частіше використовують малі штурмові групи по 4–6 осіб, які швидко маневрують і намагаються просуватися вглиб. Українські військові відповідають комбінацією піхоти, бронетехніки, дронів і артилерії — щоб “максимізувати їхні втрати”, як каже старший сержант Віталій П’ясецький. Він також зазначив, що через удари та брак пального в росіян скоротилося використання бронетехніки.
Операції контрнаступального типу мають також стратегічне значення для міжнародного сприйняття конфлікту: вони доводять, що локальні прориви супротивника не мають системного характеру, а Україна здатна не лише оборонятися, а й відвойовувати втрачені рубежі. Президент Зеленський охарактеризував повернення Веселого і Грузьке як “не велику перемогу, але доказ того, що ми не програємо”.
Попри локальні успіхи, військові застерігають, що бій залишається важким і розтягнутим. “Я не хочу думати про кінець, — говорить один із командирів. — Наше завдання — максимізувати їхні втрати”.