Багато противників Дональда Трампа побоювалися, що до влади в США прийшов потенційний диктатор. Однак перші сто днів показали, що президентом став швидше містер Хаос, вважає соціолог Ігор Ейдман.
За його словами, фашистські та комуністичні диктатори чітко знали, що вони хочуть, і йшли до своєї мети. Їхні прагнення були ірраціональні, але політичні інструменти — цілком ефективні. На відміну від них, Трамп може лише проголошувати свої забаганки, він навіть не замислюється про технологію їх реалізації, додав експерт.
“Правління Трампа – це торжество трьох “н”: некомпетентності, неадекватності, неефективності. Він сам та його команда некомпетентні в тому, чим займаються. Божевільний конспіролог Кеннеді вирішує проблеми охорони здоров’я. Журналіст-алкоголік Гегсет керує обороною країни. Шахраюватий девелопер Віткофф стає головним міжнародним переговорником. Коментатор-фрик Габбард координує питання безпеки”, – каже Ейдман.
Протягом перших сто днів президентства Трамп ставив нереальні цілі: мир за 24 години, купимо Гренландію, змусимо всіх платити США величезні тарифи тощо.
“Його улесливий почет брав під козирок — починалися хаотичні, непродумані, суперечливі дії з нульовим результатом. Далі Трамп здавав назад чи погрожував “вийти із процесу”. Позаду нього залишалися лише руїни: відносин із союзниками, біржових індексів, здорового глузду”, — каже соціолог.
На його думку, Трамп займається руйнацією створеної кількома поколіннями його попередниками, наприклад євроатлантичної єдності. Однак він не спроможний нічого створити замість зруйнованого, навіть організувати якийсь новий фашизм, чого хотіли б багато хто в його оточенні. На цих руїнах Трамп та його кліка не можуть надовго затриматися при владі, вважає Ейдман.
“Він ініціює якісь гоніння на своїх супротивників, порушує закони, намагається встановити авторитарну владу, ділити свыт із Путіним. Але все це має такий же хаотичний і безглуздий характер, як і його дії в інших напрямках. Коли Гітлер вирішив домовитися зі Сталіним, йому вистачило кілька днів. Трамп, у випадку з Путіним, на щастя, навіть на це виявився нездатним”, — каже Ейдман.