США підштовхують Україну до переговорів за несприятливих умов. Хоча міжнародна підтримка, що включає мільярди доларів допомоги та постачання зброї, відіграла ключову роль у збереженні українських територій, ці ж партнери неодноразово ставили Київ у складне становище – як на полі бою, так і за столом переговорів, пише Business Insider.
Зараз ця ситуація стає особливо очевидною. На тлі важких боїв, зокрема втрат під Курськом і постійного тиску з боку Росії на передові позиції, адміністрація Трампа посилює виклики для України, суттєво обмежуючи її можливості для переговорів.
“Зброя та розвіддані США лише підірвали вплив на Україну та додали сміливості Путіну”, – заявив BI Джордж Баррос, військовий аналітик Інституту вивчення війни США.
Залежна від американських поставок озброєнь і розвідданих, Україна змушена прийняти умови припинення вогню, запропоновані адміністрацією Трампа. Водночас Москва продовжує висувати неприйнятні вимоги, фактично вимагаючи капітуляції, використовуючи переговори як спосіб отримання додаткових переваг на фронті.
Україні, ймовірно, доведеться піти на невигідну угоду, особливо враховуючи прагнення Трампа швидко завершити війну, прогнозує видання. Ця ситуація є особливо важкою для Києва, але не є унікальною. Раніше Україна не раз опинялася в складному становищі через нестабільну позицію західних партнерів.
Так, літній контрнаступ 2023 року, який мав на меті повернути ініціативу, не дав очікуваних результатів. Україна змогла відвоювати набагато менше території, ніж планувалося.
Як повідомив у своїй книзі “Наші вороги зникнуть” Ярослав Трофімов, головний кореспондент The Wall Street Journal із закордонних справ, Україна ще у 2022 році прагнула розпочати значно амбітніший наступ і просила лише обмеженої підтримки озброєнням. Проте США вважали такий крок надто ризикованим.
Час втрачено
Затримки з постачанням ключового озброєння стали серйозною проблемою. Раніше американський ветеран, який воював в Україні, зазначив у коментарі BI, що нестача танків негативно вплинула на контрнаступ: “Затримки з поставками танків зашкодили контрнаступу”.
Партнери часто погоджувалися надавати критично важливе озброєння лише після тривалих дискусій, що давало Росії час підготуватися, а самі поставки ставали менш ефективними через обмеження в обсягах і умовах використання.
Колишня прем’єр-міністр Литви Інгріда Шимоніте також звертала увагу на цю проблему. Вона зазначила BI, що Україна опинилася в “порочному колі”:
“Основні партнери неодноразово казали: “Ми не можемо надати цю зброю”, але через кілька місяців передумали й віддали Україні цю зброю. Але за ці кілька місяців ми маємо стільки жертв, стільки смертей, стільки втрат, яких можна було б уникнути”.
Прикладом таких затримок є постачання винищувачів F-16. Як зазначив експерт із Росії та України радник з питань національної безпеки Великої Британії Майкл Кларк:
“Як завжди, ми залишили це до останнього можливого моменту, коли щось зміниться, а потім очікували, що українці творитимуть з ними чудеса, чого не станеться”.
На думку багатьох ключових союзників Києва, західні країни діяли без чіткої стратегії перемоги для України – вона отримувала рівно стільки допомоги, щоб утриматися, але недостатньо для вирішального успіху.
“Якби західні союзники дійсно хотіли дати Україні шанс виграти війну, то ми повинні були це зробити ще рік-два-три роки тому”, – підсумував Кларк.